Євген Андрійович Авдєєнко (1952 - 2014) - російський православний мислитель, богослов, перекладач, педагог. Один із засновників та педагог першої в пострадянській Росії православної класичної гімназії. Закінчив філософський факультет МДУ на кафедрі історії зарубіжної філософії (1975).
У сфері наукових інтересів Євгена Авдєєнка була антична філософія та міфологія, патристика, історіософія, бібліістика, екзегетика, класична та російська філологія.
Найбільшу популярність Євген Авдєєнко отримав як богослов, який займається філософським осмисленням і філологічним тлумаченням Старого Завіту на основі паралельного аналізу текстів давньоєврейською та давньогрецькою мовами. Ґрунтуючись на Біблії, Євген Авдєєнко запропонував парадигму історії, в центрі якої стоїть протиставлення двох духовних засад — «Каїн і каїніти» та «сини Божі». Ці початки виявляються в народах, релігійних спільнотах та окремих людях.
Є.А.Авдєєнко висунув теорію про архетиповість понять «Каїн» та «Вавилон», які мають своє смислове завершення в ідеології трансгуманізму. Також він запропонував трактування великомасштабних відмінностей у Септуагінті та Масоретському тексті, що мають принципове значення для основ іудаїзму та християнства.
У період викладання в школі Євген Авдєєнко розробив та впровадив у гімназійну освіту навчальні курси з античної та російської культури, давньогрецького епосу, лірики та трагедії. Ці напрацювання лягли основою монографій «Гомер: світогляд епосу», «Есхіл. Софокл. Богослов'я античної трагедії», «Євгеній Онєгін: Рок, Ідеал, Життя».
Будучи педагогом Православної класичної гімназії, Євген Авдєєнко думав, що вивчення та викладання вершинних пам'яток літератури завжди призводить до богословської проблематики і вимагає розширювати світогляд, своє та учня, до фундаментальних понять світової історії. Точкою зору світову історію та її вершинні досягнення є Святе Письмо.
До інтенсивного вивчення Святого Письма, за його словами, спонукала необхідність розуміти, що відбувається в сучасному світі, тому що все, що нам повідомляється, не отримувало достатнього висвітлення з тих джерел, які перебувають у владі загального гуманістичного руху. сучасному світі без Святого Письма, без опори на категорії, які в ньому дані, неможливо.
