Гештальт-психологія (нім. gestalt - образ, форма) - напрям у західної психології, що виник у Німеччині у першій третині ХХ століття і що висунув програму вивчення психіки з погляду цілісних структур (гештальтів), первинних стосовно своїм компонентам.
Гештальт-психологія виникла з досліджень сприйняття. У центрі її уваги — характерна тенденція психіки до організації досвіду доступне розумінню ціле. Наприклад, при сприйнятті зображення з частинами, що бракують, наша свідомість прагне заповнити прогалину, і ми дізнаємося цілу букву.
Первинними даними психології є цілісні структури (гештальти), які в принципі не виводяться з компонентів, що їх утворюють. Гештальтам притаманні власні показники та закони, зокрема, «закон угруповання», «закон відносини» (фігура/фон).
Представники: Вольфганг Келер, Макс Вертгеймер, Курт Коффка, Курт Левін, Блюма Зейгарнік.