Православна публіцистика постала з появою релігійних медіа, а також з інтересом світських медіа до релігійної проблематики.
Для сучасної православної публіцистики не характерна жанрова визначеність: вона використовує самі жанри, як і публіцистика світська. Але структурна особливість, незалежно від жанру, полягає у глибині. На зовнішньому рівні задається тематика, факт, подія чи явище. На внутрішньому, скритному рівні торкається якийсь ідейний пласт за допомогою введення релігійно-філософського підтексту.
Іноді творам сучасної православної публіцистики властивий характер проповіді, хоча нині ця риса зазнала значних змін.
У сучасній православній публіцистиці можна назвати тематичні блоки кількох рівнів: онтологічні проблеми буття, перетин релігії коїться з іншими областями, церква як ієрархія та інститут, а людина як індивідуум; Церква як духовна спільнота та містичне тіло, а людина як істота богоподібна; церква та держава (трактується як «симфонія» – принцип несуперечливої взаємодії світської та церковної влади, Церкви та держави;
церква та соціальні інститути.
Окремий рівень тем сучасної православної публіцистики – це побутова площина, церковні свята, традиції, особливості харчування та навіть мода.
Публіцистика у релігійному дискурсі виникає саме у момент виникнення конфлікту, зіткнення різних концепцій віри, коли відчувається необхідність відкритого призову, безпосереднього на аудиторію.