Фантастика, антиутопія та фентезі — це не богословські трактати, а художні твори. Вони, звісно, не претендують на те, щоб навчати - як влаштований світ. Цим вони якраз і відрізняються від езотеричної літератури. Пам'ятайте: «Казка — брехня. Та в ній натяк»... Більшість народних та літературних казок теж не дуже відповідають церковному віровченню.
Якщо людина не просто називає себе християнином, а й добре знає своє віровчення, то навряд чи її віру збентежить книга чи фільм, в якому щось звучить не те. Навпаки, такі твори послужать їжею для розуму та для духовного роздуму. Хіба не цікаво здогадатися, чому, наприклад, автор дійшов помилкової, на наш погляд, думки? Що саме могло на нього вплинути? Як його думки пов'язані з його особистими особливостями та особливостями епохи та культури. І такі роздуми потрібні не для того, щоб надматися. Вони потрібні щоб краще розуміти людей, сьогодення та минуле.
До того ж, у більшості фантастичних творів головне — не антураж і тло, а стосунки людей! А декорації дозволяють лише виразно виявити міжособистісний конфлікт чи соціальну проблему. Те саме можна розкривати і засобами реалістичного мистецтва, але у фантастиці часто це вдається і краще і зрозуміліше. У фантастиці, фентезі та антиутопіях є місце найскладнішим інтелектуальним побудовам, і зовсім несподіваному погляду на начебто звичні уявлення про простір, час і матерію. Просто це вже аж ніяк не рівень недільної школи))