Людина створена Творцем істотою духовною. І це означає, що й він не враховує цю свою відмінну особливість, то незмінно потрапляє у ситуацію конфлікту (внутрішнього, міжособистісного, соціального). Світська практична психологія та психотерапія таке розуміння людини – як духовної істоти не визнають і не враховують. Отже, спроби вирішувати проблеми людини здійснюються лише з психологічному (душевному) рівні без урахування духовної вертикалі буття.
У психології немає єдиного погляду природу людини. З релігійної точки зору їй бракує цілісності, що досягається у пізнанні одкровення, а не тільки інтелектуально-аналітичного пошуку, дослідження та вирішення приватних завдань.
Однак сучасна психотерапія за весь час свого розвитку напрацювала дуже великий та різноманітний досвід практичної допомоги людям із психологічними проблемами. Цей досвід не можна не враховувати. Хоча не все з цього досвіду застосовується у православній психотерапії.
Православна (християнська) практична психологія спрямовано те, щоб забезпечити цілісний підхід до людини.
Працюючи з людиною лише на рівні її душі (психіки), необхідно враховувати як її зв'язок з тілом, а й із духом, як і взаємне вплив всіх цих трьох рівнів людської особистості.