Когнітивна психотерапія, когнітивно-поведінкова психотерапія

Когнітивна психотерапія заснована на гіпотезі про те, що в основі психологічних проблем та психічних розладів людини лежать помилки її мислення. І відповідно вона спрямована на зміну нелогічних чи недоцільних думок та переконань людини, а також дисфункціональних стереотипів її мислення та сприйняття. У неї досить директивний, структурований та орієнтований на цілі підхід. Когнітивна терапія об'єднує в собі безліч технік, як власних, так і запозичених із гештальт-терапії, психодрами, поведінкової та клієнт-центрованої терапії.

Когнітивну терапію відрізняє те, що її зміст визначається проблемами «тут і зараз». Від поведінкової психотерапії когнітивну відрізняє більшу увагу до внутрішнього (психічного) досвіду пацієнта, його думок, почуттів, бажань, фантазій та установок.

Основу когнітивної психотерапії у 1960-х роках заклали праці Аарона Бека та згодом його доньки Джудіт Бек. Нині когнітивна психотерапія широко визнана науковому співтоваристві. На основі когнітивної психотерапії та поведінкової психотерапії була розроблена комплексна когнітивно-поведінкова психотерапія, що має дуже широке застосування у клінічній практиці.

Дуже близька до когнітивної психотерапії є раціонально-емоційна терапія Альберта Елліс. У деяких джерелах терапія Бека та терапія Елліс розглядаються як два підвиди когнітивної психотерапії. Також до когнітивної терапії відносять когнітивно-поведінкову модифікацію Дональда Мейхенбаума, мультимодальну терапію Арнольда Лазаруса.