Книга Джорджії Бріггс Ікона - це захоплююча історія про те, що може статися з нами в реальності та найближчому майбутньому.
Настала Ера Толерантності. Різдво замінили безликі Зимові свята, проголошено культ особистої свободи. Християнство, яке не схвалює свободу гріха, визнане головним ворогом нового режиму.
Християн безжально винищують. Вбито й сім'ю дванадцятирічної Єфросинії. Дівчинка врятувалась завдяки чуду – ікона святителя Миколая зберегла її від загибелі. Єфросинія – звичайна американська школярка, якій не чуже все, що цікаво її ровесникам у всьому світі. Але, проходячи через випробування, вона постає перед дорослим вибором – віра чи смерть. Який вибір зробить Єфросинія? Читайте це фантастичну історію з реальності в книзі Джорджії Бріггс - Ікона!
З чим можна порівняти книгу Джорджії Бріггс Ікона?
Велике бачиться на відстані, безумовно, ця мудра жінка - Джорджія Бріггс, мати двох прийомних дівчаток, живучи в тому середовищі, поверненому на одностатевих шлюбах, кольорі шкіри і далеко не завжди на безмовному гонінні на їх церкві, змогла зрозуміти сама і донести за допомогою свого твори до інших головну думку книги - КУДИ МИ ВСЕ ЙДЕМО? І що чекає на нас у найближчі десятки років з таким ставленням до життя?
Книга Джорджії Бріггс дає дуже яскраву відповідь на ці запитання.
Джорджія (Георгія) Бріггс народилася в США, у місті Бірмінгем, штат Алабама. Вона виховувалась у сім'ї справжніх поціновувачів англійської культури та літератури, які прищепили цю любов та дочки. Зараз Джорджія живе у передмісті з чоловіком та двома прийомними дочками. Джорджія Бріггс - парафіянка храму преподобного Симеона Нового Богослова у Бірмінгемі.
Коли я почала писати «Ікону», то гадки не мала, чи буде вона опублікована, але мені хотілося написати саме православну розповідь, бо я нещодавно прийняла православ'я і намагалася поринути у свою нову віру.
Сьогодні антиутопічні та апокаліптичні романи дуже популярні у США серед молоді, і тому я подумала, що було б цікаво спробувати цей жанр, але в ортодоксальному ключі.
Я считаю, что определённо стоит. Рискну даже предположить, что такой вариант подачи может быть интересен даже атеисту или человеку, который не соотносит себя ни с какой религией. Не знаю, можно ли читать такое совсем юным детям, даже возраста главной героини. Наверное, это стоит решать индивидуально каждому родителю. Думаю, что я с удовольствием прочла бы такую книгу в этом возрасте, но мне было бы тяжело, скорее всего, я бы просто частенько плакала.
Зато такие понятия, как честность, смелость, верность, преданность, искренняя любовь «впитываются» в человека с самых ранних лет жизни. А эта книга является ярким примером того, как стоит поступать человеку любого возраста, чтобы потом не было стыдно.
Но здесь, как мне кажется, и задача стоит совершенно другая. Не поразить сочностью эпитетов, не утомлять длинными и подробными описаниями деталей пейзажа и комнат, а проникнуть в чувства и мысли обычной современной девочки-почти-подростка и постараться передать и донести их читателю, так, чтобы было интригующе, захватывающе и чтобы вызывало определённые чувства в разные моменты повествования. И, я убеждена, что автору это удалось.
События разворачиваются в сравнительно недалёком будущем (правда ли?) без конкретной привязки к определённому времени. Год в книге, с которого начинается сюжет, обозначен четырьмя цифрами - 0000 - и имеет название «новой» эпохи - «Эра Толерантности». Толерантные (лживые) формулировки. Дискредитация религии. Полное обесценивание морали и этики, начиная даже с детей и подростков, и навязывание новых «ценностей». Разве не наблюдаем мы и в наши дни такой же картины? Разве не видим, как общество потихоньку катится в бездну со своими идеями о так называемой толерантности? (В книге очень хорошо раскрывается причина - почему).
