Частина перша книги Б.В. Зейгарник Особистість та патологія діяльності присвячена актуальному та експериментально-психологічно мало розробленому питанню психології особистості.
У другій частині Теорії особистості зарубіжної психології Б.В.Зейгарник дає виклад і критичний аналіз основних напрямів теорій особистості зарубіжної психології:
фрейдизму та неофрейдизму (З. Фрейд, К. Юнг, А. Адлер, К. Хорні, Г. Саллівен, Е. Фромм, Е. Еріксон); "гуманістичної психології" (К. Роджерс, Г. Олпорт, А. Маслоу); представників екзистенціалізму та «розуміє психології» Е. Шпрангера. Спеціальний розділ присвячений передовим тенденціям у зарубіжній психології (П. Жане, Ж. Ньюттен) та психологам-марксистам за кордоном (Ж. Політцер, Л. Сев).Частина третя цієї книги теорія особистості Курта Левіна відбиває зміст курсу лекцій, читаних автором протягом багатьох років на факультеті психології МДУ ім.Ломоносова, і є певною мірою продовженням опублікованої монографії «Теорія особистості Курта Левіна».
Описано та охарактеризовано експериментальні прийоми його школи, розглядаються досліди його учнів та співробітників (Біренбаум, Овсянкіна, Зейгарник, Хоппе, Дембо, Лісснер), дається критичний аналіз методологічних та філософських поглядів К.Левіна.
Книга Б.В.Зейгарник розрахована на психологів, лікарів-невропатологів та психіатрів, викладачів, студентів психологічних факультетів, а також усіх, хто цікавиться питаннями філософії, педагогіки, соціальної психології, психології особистості, історією психологічної думки.
Зейгарник Блюма Вульфівна - видатний радянський психолог, засновник патопсихології у СРСР. Народилася у литовському місті Пренай (Сувалкська губернія). Навчалася в Берлінському університеті, де відвідувала семінар німецького психолога Курта Левіна, який займався психологією особистості. У 1925 р. після проведення циклу експериментів виявила ефект, який згодом увійшов у науку під її ім'ям — «ефект Зейгарник».
У 1927 р. захистила диплом на основі свого відкриття і в 1931 р. повернулася до СРСР, де стала найближчою співробітницею видатного психолога Л.С.Виготського та працювала у психоневрологічній клініці Інституту експериментальної медицини.
З 1934 р. працювала в НДІ психіатрії МОЗ СРСР. Під час Великої Вітчизняної війни працювала в Чебаркулі під Челябінськом, де під керівництвом А. Р. Лурія брала участь у відновленні психічного здоров'я тяжко поранених у нейрохірургічному шпиталі. Після війни очолювала лабораторію психології у НДІ психіатрії МОЗ СРСР до 1967 р.
З кінця 1950-х років. читала курс лекцій у МДУ імені М. В. Ломоносова, а з 1967 р. повністю перейшла на викладацьку роботу на психологічний факультет МДУ, що недавно відкрився.
Широку популярність Б.В.Зейгарник приніс відкритий нею і ефект, що отримав її ім'я, суть якого полягала в тому, що незавершені дії зберігаються в пам'яті людини набагато краще завершених. Вона також є одним із творців факультету психології МДУ, а період її роботи у створеній з її ініціативи лабораторії психології у НДІ психіатрії МОЗ став початком становлення в нашій країні експериментальної патопсихології. Її перу належать 9 монографій, переважно написаних нею одноосібно.
В 1978 році вона була нагороджена Ломоносівською премією 1-го ступеня, а 1983 р. Американська психологічна асоціація присудила їй Міжнародну премію імені Курта Левіна.
Зміст книги Б.В.Зейгарник - Особистість та патологія діяльності. Теорії особистості у зарубіжній психології
Частина перша. Особистість та патологія діяльності
Розділ I. Психологічні дослідження патології діяльності та їх значення для психології особистості
Розділ II. Шляхи дослідження порушень особистості
Розділ III. Порушення будови мотивів
§ 1. Порушення опосередкованості та ієрархії мотивів
§ 2. Порушення смислоутворення
§ 3. Аспонтанність
Розділ IV. Роль особистісного чинника у будові патологічно змінених психічних процесів
§ 1. Роль особистісного чинника у пам'яті
§ 2. Роль особистісного чинника у сприйнятті
§ 3. Роль особистісного чинника у мисленні
Частина друга. Теорії особистості у зарубіжній психології
ТЕОРІЯ ОСОБИСТОСТІ ФРЕЙДИЗМУ ТА НЕОФРЕЙДИЗМУ
Теорія 3. Фрейда
Теорія К. Юнга
Індивідуальна психологія А. Адлера
Теорія К.Хорні
Теорія Г.Саллівена
Теорія відчуження Е. Фромма
Епігенетична теорія Е. Еріксона
Теорія фрустрації
ГУМАНІСТИЧНІ ТЕОРІЇ ОСОБИСТОСТІ
Теорія К. Роджерса
Теорія Г.Олпорта
Теорія самоактуалізації А.Маслоу
Теорія ролей
ТЕОРІЯ ОСОБИСТОСТІ В ЕКЗИСТЕНЦІЙНІЙ ПСИХОЛОГІЇ
«РОЗУМНА ПСИХОЛОГІЯ» Е.ШПРАНГЕРА
ТЕОРІЯ ОСОБИСТОСТІ У ФРАНЦУЗЬКІЙ СОЦІОЛОГІЧНІЙ ШКОЛІ
Теорія П.Жані
Теорія Ж.Ньюттена
ТЕОРІЯ ОСОБИСТОСТІ У МАРКСІСТСЬКО-ОРІЄНТУВАНІЙ ЗАРУБІЖНІЙ ПСИХОЛОГІЇ
Теорія Ж.Політцера
Теорія Л.Сева
Частина третя. Теорія особистості Курта Левіна
Положення К.Левіна про потреби
Проблема заміщувальної дії в теорії К.Левіна
Поняття психологічного «поля»
Поняття тимчасової перспективи
Поняття мети в теорії К.Левіна
Еволюція поглядів К.Левіна в американський період його діяльності
Висновок
Література
Хоча монографія Б.В. Зейгарник була націлена на критичне осмислення саме теорії особистості в школі Курта Левіна (як відображення школи гештальтпсихології), але вже в ній було показано, що теорія Курта Левіна виступила як один із проявів протесту проти традиційної асоціативної схоластичної психології. Ця теорія, як і інші, про які йтиметься в пропонованій книзі, була породжена так званою «відкритою кризою» і не могла, як справедливо вказує А.Н.Ждан, вивести з глухого кута психологію «...кризовий стан характерний для зарубіжної психології практично протягом усього її існування і є наслідком недостатності її методологічних основ».