У цьому виданні вперше переведено з оригіналу текст "Першої книги Еноха" та встановлено його зв'язок із канонічними текстами Святого Письма. Також у цьому виданні переклад прокоментовано з погляду історії релігій.
Що таке "Перша книга Еноха"? Це апокриф, ранні рукописи якого відносяться до III століття до н.е. Книга Еноха в завершеному вигляді збереглася тільки давньоефіопською мовою геез.
Книга Еноха вкрай цікава як біблеїстам, релігієзнавцям, теологам, так і широкому колу читачів у зв'язку з тим, що вона є зрізом релігійної свідомості частини іудейського суспільства останніх століть до н.е.
Як відомо, фрагменти арамейського оригіналу книги Еноха знайшли в Кумрані. Таким чином, вона важлива також розуміння середовища виникнення християнства.
У XIX столітті протоієрей Олександр Смирнов переклав Першу книгу Еноха з німецького тексту, не маючи знання гєез. Звичайно, такий переклад виявився багато в чому неточним. Саме на ньому базуються всі сучасні російські редакції апокрифу, які можна зустріти у мережі.
Принцип авторського перекладу книги Еноха від І.С. Вевюрко: точність, прагнення до ліскічної однозначності, збереження стилю оригіналу.
Автор перекладу та коментарів – Ілля Сергійович Вевюрко, релігієзнавець, працює на філософському факультеті МДУ ім. М.В, Ломоносова та на богословському факультеті ПСТГУ, кандидат філософських наук. Раніше І.С. Вевюрко видав книги: "Септуагінта" та переклад Четвертої книги Варуха з коментарем.
Приклад нового перекладу Першої книги Еноха:
8. [22] І ось видіння, яке мені явлено: Ось, хмари у видінні закликали мене, і туман закликав мене, і біг зірок і блискавки підганяли мене і тягли мене, і вітри у видінні носили мене і підганяли мене, [23] і підняли мене на небо.
9. І я йшов, доки не підійшов до огорожі, збудованої з льодових каменів, і язики полум'я оточували їх, і стало лякати мене.
10. [24] І я ввійшов у язики полум'я і підійшов до дому великого, збудованого з льодових каменів, і стіни цього будинку ніби складені з блоків – льодових каменів, і підлога його – лід.
11. [25] Звід його як біг зірок і як блискавки, а серед них херувими вогняні, і небо їхнє - вода.
12. [26] І полум'я палає навколо стіни, і двері його палають вогнем.
13. [27] І я ввійшов до цього дому, гарячого, як вогонь, і холодного, як лід, і ніякої насолоди життя не було в ньому; страх охопив мене і трепет обійняв мене.
14. І як я був вражений і збентежений, я впав на обличчя своє, і побачив у видінні:
15. І ось, інші двері відчинені переді мною, і інший дім, більший за цей, весь побудований з язиків полум'я.
Книга сохранилась частично: в арамейских кумранских рукописях, в греческом и совсем фрагментарном латинском переводе; её полный текст представлен только на языке геэз (классическом эфиопском) и в новейших переводах с него. Эфиопская Первая книга Еноха даже вошла в канон местной Церкви.
Намного примечательнее тот факт, что стих I, 9 из Первой книги Еноха почти идентичен пророчеству Еноха в тексте Соборного послания св. апостола Иуды (см. Иуд. 14–15); и эта, самая очевидная, параллель между апокрифом и Новым Заветом не является единственной.
Вместе с тем Первая книга Еноха никогда не приводится в Евангелиях и апостольском корпусе как «Писание».
Всё это говорит, по-видимому, о том, что апокриф возник в поле традиции, которая также входила в контекст возникновения Нового Завета.
Книга крайне интересна как библеистам, религиоведам, теологам, так и широкому кругу читателей в связи с тем, что она представляет собой срез религиозного сознания части иудейского общества последних веков до н.э. Многочисленные фрагменты арамейского оригинала были найдены в Кумране. Таким образом, она важна также для понимания среды возникновения христианства.
В XIX веке протоиерей Александр Смирнов перевёл "Первую книгу Еноха" с немецкого текста, не имея знания геэз. Конечно, такой перевод оказался во многом неточным. Именно на нём базируются все современные русские редакции апокрифа, которые можно встретить в сети.
Это первый прямой перевод с геэза на русский Книги Еноха. Принципы переводчика Вевюрко И.С. - точность, стремление к лескической однозначности, сохранение стиля оригинала.
