- Наявність: Немає в наявності
- Модель: 2072
Багато дивовижних пригод пережили рукописи, що опинилися в печері. Це були перші стародавні рукописи, виявлені біля Палестини. До цього моменту в науці панувала песимістична думка, що через вологість палестинського ґрунту там ніколи не виявляться рукописні пам'ятки великої давнини. За місцем знаходження цих рукописів у печерах Ваді-Кумрана вони отримали умовну назву кумранські.
Незважаючи на успіхи, досягнуті в публікації та вивченні кумранських рукописів, ми все ще знаходимося на початку шляху. Пояснюється це насамперед тим, що досі опублікована лише невелика — принаймні кількісно частка всіх знайдених фрагментів. Що ж до вже опублікованих текстів, то дослідники зіштовхнулися з великими труднощами їхнього адекватного розуміння та історико-філологічного тлумачення. Наявний матеріал дозволяє відновити соціальні принципи, організаційну структуру та ідеологічні погляди кумранської громади.
Цілком зрозуміло нетерпляче прагнення скоріше створити і детальну історію громади, якій належали рукописи, що вивчаються. Однак безліч запропонованих спроб з реконструкції, на жаль, поки що призвели до переконливих результатів.
Завданням книги Йосипа Давидовича Амусіна – Кумранська громада є ознайомлення читачів — тих, хто вже стикнувся з матеріалами кумранських рукописів або тих, хто вперше з ними стикається, із нинішнім станом їхнього вивчення.
Один із дослідників кумранських рукописів нещодавно писав, що найближче десятиліття обіцяє бути хвилюючим періодом. Сподіватимемося, що прогноз Чарлзуорта збудеться і читачі цієї книги, яким пощастить дізнатися про нові сенсаційні відкриття, виявляться вже підготовленими до їх сприйняття.
Минуло понад двадцять років з часу виходу моєї книги Рукопису Мертвого моря» (1960 і 1961). За цей час не припинялася інтенсивна робота з публікації та дослідження новознайдених рукописів. Якщо до 1960 року було видано лише один том офіційної серії публікацій «Рукописів Мертвого моря», то до 1982 року побачили світ вже сім томів цієї серії. У 60-ті роки неодноразово перевидувалися знамениті «сім сувоїв» та їх коментовані переклади. У 70-ті роки були вперше опубліковані нові сувої: свиток кн. Іова арамейською мовою (1974 р.); арамейські фрагменти книги Еноха (1976); «Храмовий сувій» - (1977 р.).
Тривали також прелімінарні публікації окремих фрагментів у наукових журналах і в збірниках ряду країн. У 60-ті та на початку 70-х років були зроблені нові важливі археологічні відкриття пам'яток матеріальної культури (у тому числі й нового кумранського поселення) та рукописів. Більшість цих знахідок ще не видано. За ці два десятиліття не вичерпувався потужний потік наукової літератури, присвяченої нововідкритим рукописам. Таким чином, у розпорядженні дослідників зараз набагато більше матеріалу, ніж було у 1960 році.
До того ж з'явилося нове покоління читачів, ще незнайомих із змістом та значенням рукописів, про знахідку яких відомий сходознавець У.Ф.Олбрайт писав, що це найбільше відкриття рукописів у час. В даний час справа так, що безперервно і невпинно виникаючих питань незліченно більше, ніж можливостей впевнено відповісти на них. І там, де зараз неможливо однозначне рішення, автор вважає за краще уникати передчасних, незрілих та необґрунтованих висновків.
Робота над книгою була в основному завершена наприкінці 1977 року. Результати моїх досліджень (за загальним та приватним питанням), опублікованих у різних журналах та збірниках, включені, як правило, у короткому вигляді, з відсиланням до відповідних робіт. Найважливіші з доступних публікацій нових текстів та наукової літератури останніх років я намагався врахувати під час остаточного підсумування книги до друку.
Йосип Давидович Амусін (1910 - 1984)
Йосип Давидович Амусін (29 листопада 1910, Вітебськ - 12 червня 1984, Ленінград) - радянський історик, гебраїст, кумранознавець, папіролог, доктор історичних наук (1965; за сукупністю робіт).
Стояв біля витоків кумранознавства, займався соціально-економічною історією, заклав основи сучасного вивчення соціальної структури товариств доелліністичного та ранньоелліністичного Близького Сходу.
Головні роботи присвячені дослідженню соціальної та економічної історії найважливішого економічного та культурного центру елліністичного Сходу - Олександрії, в основі якого лежали переважно греко-римські джерела та елліністичні папіруси.
Йосип Давидович Амусін займався також питаннями давньоєврейської історії та біблеїстики, багато уваги приділяючи вивченню соціальної термінології в Біблії.
З 1957 року Йосип Давидович Амусін зосередився на дослідженні рукописів кумранської громади (II ст. до н.е. — I ст. н.е.). Згідно з Амусіном, опозиційна державі та офіційному культу громада виявляє багато рис подібності з раннім християнством, але радикальні відмінності дозволили йому застерегти від прямого ототожнення цих двох явищ.
Зміст книги Йосипа Давидовича Амусіна Кумранська громада
Від автора книги
Розділ 1. Історія відкриттів
Глава 2. Кумранські поселення
Розділ 3. Бібліотека кумранської громади
Глава 4. Кумранська громада
1. Господарські заняття соціальні відносини
2. Організація та внутрішнє життя громади
2.1. Самоназви
2.2. Склад громади, установи та посадові особи
2.3. Порядок прийому нових членів
2.4. Дисциплінарний статут
2.5. Календар
2.6. Питання про жертвопринесення та спіритуалізація культу
2.7. Ритуальні обмивання
2.8. Общинні трапези
2.9. Сім'я та шлюб
3. Ідеологічні погляди
4. Вчитель праведності та питання історії кумранської громади
Глава 5. До ототожнення кумранської громади. Кумранська громада та есеї
Тлава 6. Кумрасська громада та раннє християнство
Примітки
Транскрипція знаків єврейського та арамейського алфавіту
Сигли кумранських рукописів
Скорочені назви біблійних книг
Кумранські бібліографії
Бібліографія
Вказівник джерел
Історія відкриття Кумранських рукописів
Тепер вже широко відома та випадкова обставина, що призвела до одного з найбільших у новий час відкриттів сховищ, стародавніх рукописів у печерах пустельної місцевості Ваді-Кумран, поблизу північно-західного узбережжя Мертвого моря.
У 1947 році, юнак-бедуїн Мухаммед ед-Діб з напівкочового племені тааміре після довгих і марних пошуків зниклої кози зупинився відпочити в тіні біля скелястої гори. Несподівано він помітив у скелі на рівні значно вище за людський зріст отвір, що веде до печери. У Мухаммеда майнула думка, що зникла тварина могла сховатися в цій печері, і він метнув в отвір камінь, сподіваючись злякати козу, якщо його здогад підтвердиться. На його жаль, кози в печері не виявилося, але він почув звук глиняного посуду, що розбивається. Подолавши страх, Мухаммед виліз у печеру і виявив там глиняні судини зі шкіряними сувої, вкриті незрозумілими письменами. Це були перші стародавні рукописи, виявлені біля Палестини.
До цього моменту в науці панувала песимістична думка, що через вологість палестинського ґрунту там ніколи не виявляться рукописні пам'ятки великої давнини. За місцем знаходження цих рукописів у печерах Ваді-Кумрана вони отримали умовну назву кумранські.
Багато дивовижних пригод пережили рукописи, що опинилися в печері, - сім сувоїв і кілька фрагментів після того, як вони потрапили до рук бедуїнів. Спочатку, як кажуть, Мухаммед хотів нарізати ремені для сандалів, що схудли, але шкіра виявилася занадто тендітною. Довгий час свитки пролежали в наметі, поки нарешті в одну з поїздок до Віфлеєму бедуїни не продали їх за безцінь. І хоча минуло порівняно небагато часу і всі учасники цих подій були ще живі, історія знахідок та пов'язаних з ними пригод виявилася дуже заплутаною.
До 1957 всі дослідники одностайно вважали 1947 роком відкриття Мухаммедом рукописів. Але ось у жовтні 1956 року Мухаммед ед-Діб розповів про своє відкриття комісії з трьох осіб, один із яких записав його розповідь. У 1957 році Вільям Браунлі опублікував англійський переклад оповідання Мухаммеда з додатком арабського факсиміле запису. Зі слів Мухаммеда випливає, що знахідка рукописів була зроблена ним ще 1945 року...
