Протопресвітер Олександр Шмеман (1921–1983) – священнослужитель Православної церкви в Америці, проповідник, християнський мислитель, автор низки наукових та науково-популярних богословських праць.
Народився Олександр Шмеман 13 вересня 1921 року в місті Ревелі (Естонія), де після революції 1917 року та громадянської війни влаштувалася його родина. Перебування біля Естонії тривало до 1928 року. Потім сім'я перебралася до Белграда; потім — до Франції, до Парижа, де й осіла.
З 1930 Олександр Шмеман проходив навчання у Версальському кадетському корпусі. Тут, окрім набуття теоретичних та практичних знань, він долучався до відповідальності, дисципліни та самодисципліни.
Після випуску з кадетського корпусу, що відбувся в 1938 році, в 1939 Олександр Шмеман продовжив освіту в ліцеї Карно.
Пізніше, маючи давній і твердий намір опанувати богословські знання, що давно цікавили його, він вирішив вступити в Паризький Свято-Сергіївський православний богословський інститут. Заснований у 20-х роках (XX століття) за активної участі представників російського зарубіжжя, цей інститут був одним із найважливіших духовних та просвітницьких центрів Православ'я у Франції і навіть у Європі.
За час навчання Олександр Шмеман виявив себе як талановитий, цілеспрямований студент. Багато часу він проводив за книгами та корисними бесідами. Намагаючись зрозуміти всі обов'язкові до вивчення дисципліни, особливу перевагу він надавав історії Церкви.
Так він став учнем А. Карташева, видатного історика, відомого громадського діяча, який емігрував з Росії з тих же причин, що і багато його сучасників.
Карташев стояв біля джерел створення Богословського університету і був щиро відданий науці. Під його мудрим та досвідченим керівництвом Олександр Шмеман склав та захистив кандидатську дисертацію. Центральним предметом вивчення цієї роботи стала Візантійська церковна історія.
У період з 1945 до 1951 року Олександр Дмитрович Шмеман працював у Свято-Сергіївському інституті на посаді викладача історії Церкви. Він набув поваги як студентського колективу, так і професорсько-викладацького складу інституту.
У січні 1943 року Олександр Шмеман одружився з онукою протоієрея Михайла Осоргіна, Уляною (Юліаною) Сергіївною. Шлюб вийшов щасливим. Їхній подружній союз тривав понад сорок років. У 1945 році Уляна народила сина, Сергія. І дочок: 1944 року доньку Ганну, а 1948 року Марію.
У 1946 році Олександр Дмитрович Шмеман був висвячений у сан диякона, а через деякий час — у сан священика. З цього ж року він почав працювати на посаді помічника настоятеля Православного храму святих Костянтина та Олени, що розташовувався в Кламарі.
Пастирську та науково-викладацьку діяльність отець Олександр Шмеман поєднував із діяльністю редактора видання «Церковний вісник». Популярність отця Олександра Шмемана як полум'яного проповідника, сприяла залученню під склепіння церкви (крім місцевих парафіян) жителів з інших областей.
1951-го року, о. Олександр Шмеман переселився разом із дружиною та дітьми, у місто Нью-Йорк і зайняв місце доцента у Свято-Володимирській семінарії в США, при кафедрі літургіки та церковної історії. В силу обставин і особистого бажання самого священика Олександра Шмемана Північно-Американська митрополія прийняла його під свою юрисдикцію.
У 1959 році він успішно захистив дисертацію на здобуття докторського ступеня. Зміст роботи відображало дослідження у сфері літургійного богослов'я. А 1962 року йому було довірено відповідальну посаду керівника Свято-Володимирської семінарії. На цьому місці він працював до кінця земного життя.
Смерть отця Олександра настала, коли він перебував у Нью-Йорку, 13 грудня 1983 року.
