
Після двох років перебування в монастирі Никодим Святогорець за дорученням митрополита Коринфського Макарія розпочав підготовку видання рукопису «Добротолюбство», складеного з деяких рукописів, виявлених у 1777 році у Ватопедському монастирі.
Відразу після закінчення роботи над «Добротолюбством» Никодим Святогорець редагує та готує видання класичної збірки духовних повчань XI століття «Євергетин» та книги «Про постійне Божественне Причастя» (спільно з митрополитом Макарієм).
Це стало початком його літературно-богословської діяльності. З Діонісіату Никодим Святогорець перейшов до якогось старця-коливада Арсенія Пелопоннеського до монастиря Пантократора, де присвятив себе молитві та вивченню Священного писання та праць святих отців. Якийсь час він провів зі своїм старцем на острові Скіропула, де на прохання свого двоюрідного брата, єпископа Євриписького Єрофея, написав керівництво «Про збереження п'яти почуттів, уяви, розуму та серця».
Помер Нікодим Святогорець 1 липня 1809 року, був похований у келії Скуртеєв у Кареї. Канонізований у 1955 році указом патріарха Константинопольського Афінагора, мощі Никодима (розділ) зберігаються на Афоні.