Втративши у студентські роки віру, він знову знайшов її під час Першої світової війни, після знайомства в німецькому полоні з російськими православними людьми. Великий вплив зробили на нього праці Федора Достоєвського.
Вступив до бенедиктинського монастиря у Фарнборо. 1924 року перейшов до монастиря східного обряду в Галичині Львівської єпархії, де прийняв чернече ім'я Лев. Був особистим секретарем митрополита Галицького Андрія Шептицького.
У 1927 році архімандрит Лев (Жилле) повернувся до Ніцци, де служив у російській церкві східного обряду. На початку 1928 року у Парижі перейшов у православ'я, будучи прийнятий у існуючому сані. У 1928—1938 служив у православній церкві святої Женев'єви в Парижі, відвідував Константинополь, Дамаск, Єрусалим, служив на Близькому Сході, Греції та Лівані. Викладав французьку мову у Свято-Сергіївському богословському інституті в Парижі.
Один із засновників франкомовної православної парафії в Парижі. Якийсь час служив у церкві Покрови Пресвятої Богородиці на вул. Лурмель, 77 у Парижі, заснованій черницею Марією (Скобцової).
Працював з російськими ув'язненими у в'язницях (зокрема, в 1932 році наказував перед стратою Павла Горгулова, вбивцю президента республіки Поля Думера), а також вів у гуртку з вивчення Святого Письма на Монпарнасі в Парижі.
Помер о. Лев (Жилле) 29 березня 1980 року у Лондоні.