- Наявність: Є в наявності
- Модель: 2105
Іудаїзм, християнство та іслам поєднує віра в єдиного Бога. Спадщина цих трьох релігій є основою нашої цивілізації. Кожна з великих монотеїстичних
релігій утворює надзвичайно складний і багаторанний світ, даруючи надію мільйонам наших сучасників.
Завданням словника релігій. Іудаїзм. Християнство. Іслам є пояснення термінів, що представляють найбільшу важливість при вивченні цих релігій.
Словник релігій. Юдаїзм. Християнство. Іслам присвячений трьом монотеїстичним релігіям і дозволяє кожному читачеві сприйняти різноманітні докази і думки і краще розібратися у значенні цих часто вживаних, але не отримали пояснення термінів.
Каждая из трех религий представлена в словаре ключевыми словами, наиболее полно раскрывающими их духовное, политическое и историческое значение.
Що таке шаріат? Хто такий імам? Що означає кошерний? Що мають на увазі, коли роворот про Великий потоп чи брехню? Система перехресних посилань дозволить читачеві вільно переміщатися зі світу однієї релігії у інший світ.
Розбіжності не повинні затьмарювати ту загальну монотеїстичну спадщину, якою характеризується наша цивілізація. Юдаїзм, християнство та іслам утворюють особливий духовний, теологічний та культурний комплекс, який відрізняється від усіх інших релігій світу самим фактом свого спільного минулого та спільної віри в єдиного Бога.
Отець Жак Потен, член ордену аврустиністів-асумпціоністів, що спеціалізується на історії і Єрусалима, і Валентин Зюбер, професор відділення релігієзнавства Вищої школи практичних досліджень, керували написанням словника. Жозе Коста – експерт в області мідрашів та середньовічного івриту – брав участь у редагуванні розділу «Іудаїзм», а Хашайар Асмудей – фахівець із шиїтського ісламу – у редагуванні розділу «Іслам».
Зміст Словника релігій: іудаїзм, християнство, іслам
Список скорочень
Юдаїзм
Християнство
Іслам
Вказівник термінів
Слово «апокатастасис» у перекладі з грецької означає «повернення у початковий стан» чи «відновлення кожної речі у її первісному стані». Використовується це слово для позначення теорії, яка відмовляється визнати вічний характер пекельних мук і повертається до ідеї, що всі створіння врешті-решт знайдуть порятунок і право на перебування в безпосередній близькості до Бога — як люди, так і, згідно з деякими вченнями, ангели, що занепали. Ідеологи апокатастасиса трактували пекло не як місце вічного покарання, а як засіб очищення душі від гріхів (загалом ці уявлення збігаються з католицькою концепцією чистилища)
Це уявлення проповідувалося в ІІ-ІІІ століттях н.е. Климентом Олександрійським та Орігеном, а також святим Григорієм Ніським. Воно виникло під впливом ідей платоників, які отримали визнання в християнській теології. У той же час, як суперечить поняттю свободи волі, це вчення зазнало нападок з боку Августина, а як єресь було віддано прокляттю на соборі в Константинополі в 543 році. Ідея апокатастасиса знову з'являється у XVI столітті серед релігійних реформаторів (наприклад, Денк).
У сучасну епоху доктрина загального порятунку представлена у анабаптистів, моравських братів, крістадельфіан та деяких протестантських раціоналістів. Сучасні універсалісти ґрунтують свої аргументи на тому, що в традиційному тексті Біблії при перекладі новозавітного терміна aion (грецьке слово, яке вживалося для позначення тривалості терміну покарання грішників) як «вічність» була допущена неточність, і зауважують, що в деяких сучасних виданнях Святого Письма передається більш точним виразом «і до кінця століття».