Резерви людської психіки. Леонід Гримак. Приклади та практично важливі рекомендації

Гримак Леонід Павлович (1931 р., Запорізька область, УРСР — 2008 р., Москва, РФ) — військовий лікар, психотерапевт, невролог, психофізіолог, гіпнотерапевт, полковник медичної служби у відставці, доктор медичних наук, професор, який обґрунтував та розробив методологію моделювання функціональних станів людини у гіпнозі та психологію активності.

1955 р. Леонід Павлович Гримак закінчив військово-медичний факультет Харківського університету. Дев'ять років служив військовим лікарем у частинах повітрянодесантних військ. З 1965 р. співробітник Інституту авіаційної та космічної медицини, потім молодший науковий співробітник у Державному науково-дослідному випробувальному інституті авіаційної та космічної медицини МО СРСР (ДНДІІАКМ).

1963 року Леонід Павлович Гримак захистив кандидатську дисертацію, що стала основою книги «Психологічна підготовка парашутиста», а 1975 року — докторську, матеріали якої склали монографію «Моделювання станів людини у гіпнозі». З 1992 року - головний науковий співробітник Всеросійського науково-дослідного інституту МВС Росії.

Основна наукова проблема, над якою працював Леонід Павлович Гримак — підвищення надійності функціонування людини (зокрема парашутиста, льотчика, космонавта) в екстремальних умовах діяльності.

Леонід Павлович Гримак автор понад 120 наукових праць, у тому числі 10 монографій, у тому числі і цієї книги "Резерви людської психіки". Введення у психологію активності.

Перше видання книги Резерви людської психіки викликало певний резонанс серед читачів. При цьому якщо менша частина читачів (умовно теоретики) в основному виявила інтерес до з'ясування змістовно-методологічної сторони психології активності, її концептуальних побудов, положення в системі класифікації психологічних наук, то переважна більшість (умовно практики) - виявила інтерес до тих психологічних знань, які можна використовувати для вирішення різноманітних прикладних, професійних, а то й власне життєвих проблем.

Принагідно вони ставлять чимало здивованих питань, пов'язаних із системою виховання. Відомо, що ставлять руку піаністу, а голос співаку. Чому ж цілеспрямовано не займаються постановкою характеру, мислення, волі людей, що вступають у життя? Виходить, що людська психіка формується стихійно, до того ж не завжди у сприятливих умовах.

В даний час значна частина молоді вже усвідомлює, що середня, та й вища школа залишає їх у гнітючому незнанні щодо психологічних знань та психологічної культури. Звідси чи не кожен серйозний життєвий крок, а їх у юності чимало, виявляє повну відсутність навичок самоорганізації та саморегуляції.

Цим частково можна пояснити популярність, якою користуються лекції, присвячені можливостям людської психіки, публічні демонстрації таких можливостей. З огляду на цю зростаючу потребу у психологічних знаннях, під час підготовки справжнього видання книжки автор намагався посилити у ній матеріали, дають наукове обгрунтування проблем психології активності людини, показати її багатогранність і різноплановість.

Хотілося, крім того, наочно показати, що будь-які явища, з якими людина стикається у своєму повсякденному житті, мають психологічний план, який здійснюється за особливими законами, які не можна безкарно ігнорувати. Навколишня дійсність може сприяти або, навпаки, перешкоджати розвитку особистості, реалізації нею психологічної та соціальної активності, але замінити особистість у здійсненні нею вольового чи інтелектуального зусилля, морального вибору ніхто не може!

На жаль, лише недавно мені попалося на очі прекрасне визначення життя, дане французьким письменником Марселем Прустом: "Життя – це зусилля у часі". А психологія активності таки має на увазі формування адекватного "психологічного забезпечення" необхідних внутрішніх зусиль людини для реалізації різних проявів своєї життєдіяльності.

І ще один дуже суттєвий момент. Психологія активності передбачає органічний зв'язок здоров'я людини з його моральним виглядом, що є вищим рівнем регуляції життєвої стійкості та психологічного захисту особистості. І в цьому пункті інтереси окремої людини збігаються з суспільними: немає і бути не може більш цінного соціального продукту, ніж висока моральність. Звідси настільки стала потреба у її формуванні.

Сьогоднішня людина не має іншого вибору. Пасивне психологічне прийняття стереотипів буття веде до спрощення особистості, до "тихого згасання" її потужних можливостей, а отже, до втрати творчого, та й звичайного життєвого тонусу з усіма наслідками, що звідси випливають. Тільки активне, цілеспрямоване творення життя у собі й навколо себе, поєднане з високої психологічної культурою і моральністю, може бути справжньою основою формування та розвитку особистості.

Зміст книги Резерви людської психіки. Введення у психологію активності. Леонід Гримак

Від автора

Передмова

Вступ

1.Витоки психології активності

Принцип самовдосконалення у філософії Сходу

Антична філософія про активність психіки

Психологія активності у висвітленні російських авторів

Психологія активності у західноєвропейській філософії

2. Тіло та психіка

Мудрість тіла

Сила психіки

3. Стани людини

Неспання. сон. Гіпноз

4. Поведінка

Протиборство мотивацій

Управління поведінкою

Подолання критичних ситуацій

5. Діяльність, творчість

Вчені вивчають... себе

Активація пошуку

Наука творчості?

6. Саморегуляція станів

Аутогенне тренування

Медитація

Самогіпноз

7. Самопрограмування особистості

Психіка людини та майбутнє

Створююча самосвідомість

Як ся маєш, моє Я?

Вдосконалення психіки

Висновок