Єпископ Кассіан (у світі Сергій Сергійович Безобразов; 1892, Санкт-Петербург - 1965, Париж) - єпископ Константинопольської православної церкви, єпископ Катанський, вікарій Західноєвропейського екзархату російських парафій. Богослов, екзегет, перекладач Нового Завіту.
У 1910 році закінчив із золотою медаллю 1-у Санкт-Петербурзьку гімназію. В 1914 закінчив історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету з історичного відділення, при якому був залишений по кафедрі історії церкви для підготовки до професорського звання. Значний вплив на нього в цей період зробив Антон Карташов, разом з яким він працював у Публічній бібліотеці.
З осені 1914 року перебував на службі у відділенні Богослов'я Імператорської Публічної Бібліотеки, де дослужився на посаді старшого помічника бібліотекаря.
У 1917 році склав іспит на ступінь магістра.
З 1917 - приват-доцент по кафедрі історії церкви історико-філологічного факультету Петроградського університету.
З 1918 року викладав на кафедрі історії церкви та релігії Вищих (Бестужевських) жіночих курсів.
У 1920—1921 роках — професор кафедри історії релігії Туркестанського державного університету в Ташкенті.
У серпні 1921 року повернувся до Петрограда, але був позбавлений права викладати в Петроградському університеті (одночасно з професорами Бенешевичем, Глибоковським, Лоським та ін.) і читав лекції в Петроградському Богословському інституті, створеному замість закритої Петроградської духовної академії.
1922 року нелегально залишив Росію і оселився в Белграді.
У 1923—1924 роках викладав у Російсько-сербській гімназії в Белграді. Брав участь у діяльності Белградського гуртка преподобного Серафима та Братства святої Софії.
З 1923 року активно працює в Російському студентському християнському русі, брав участь у її з'їздах у Пшерові та Хопові (Чехословаччина). У 1924 році посвячений у читці митрополитом Антонієм (Храповицьким).
1925 року переїхав до Парижа, отримавши від митрополита Євлогія запрошення зайняти у створеному тоді ж Свято-Сергіївському Богословському інституті кафедру Святого Письма Нового Завіту. У 1925—1939 роках — доцент Свято-Сергіївського богословського інституту, також викладав грецьку мову.
У 1927 зробив вступну доповідь на першому Англо-православному з'їзді.
21 червня 1932 був пострижений в чернецтво в російському Афонському Свято-Пантелеймонівському монастирі з ім'ям Кассіан. З 23 червня 1932 - ієродиякон. З 26 червня - ієромонах.
У серпні 1939 року зробив паломництво на Афон, де змушений був затриматися через війну. Роки війни провів у російському монастирі святого Пантелеимона серед його чернечого братства. Тут він працював над своєю докторською дисертацією.
У 1946 році, не виходячи з братства монастиря, повернувся до Парижа; до захисту дисертації у 1947 році він знову – доцент Свято-Сергіївського Богословського інституту в Парижі на кафедрі Святого Письма Нового Завіту. 29 червня 1947 року захистив докторську дисертацію на тему «Водою і кров'ю та духом: Тлумачення на Євангеліє від Івана», ставши професором. Почесний доктор богослов'я університету Фессалонікії (Греція).
У 1946—1948 роках — член єпархіальної ради Російського екзархату Константинопольського патріархату. 28 липня 1947 року висвячений на титулярного єпископа Катанського, вікарія екзарха Константинопольського Патріарха в Західній Європі митрополита Володимира (Тихоніцького). Хіротонію в Парижі звершили митрополит Володимир (Тихоницький) та єпископ Сергієвський Нікон (де Греве).
З 1947 - ректор Свято-Сергіївського Богословського інституту в Парижі.
У 1951—1964 роках був головою комісії Біблійного товариства з перегляду російського перекладу Нового Завіту. Редактор нового перекладу російською мовою Нового Завіту, опублікованого у Франції, Великобританії, США, Росії.
Брав участь у діяльності англікансько-православної Співдружності святого Албанія та преподобного Сергія Радонезького та екуменічного руху. Був спостерігачем на ІІ Ватиканському соборі.
Помер 4 лютого 1965 року у Парижі. Похований у склепі церкви Успіння Божої Матері на цвинтарі у Сент-Женев'єв-де-Буа.
