Владета Єротич Vladeta Jerotić (Serbian: Владета Јеротић) (1924-2018) - православний лікар-психіатр, який практикував протягом 50 років, доктор богослов'я, завідувач кафедри пастирської психології в Богословському інституті в Белграді, автор багатьох наукових праць та наукових праць.
Владета Єротич народився в Белграді 1924 р., там же закінчив гімназію та медичний інститут. Він спеціалізувався в галузі невропатології, психології та психіатрії у Сербії, Швейцарії, Німеччині та Франції. Понад десять років завідував психотерапевтичним відділенням у белградській лікарні імені Драгіша Мішовича. А 1985 р. він був запрошений на посаду професора пастирської психології до Богословського інституту.
Доктор Єротич був членом Медичної академії, у 2001 р. був обраний академіком Сербської академії наук та мистецтв. Спираючись на свій великий клінічний та педагогічний досвід, а також на спеціальні знання в галузі психіатрії, психології, на святоотцівську спадщину, у своїх працях він запрошує читача до серйозної розмови-роздумів над своїм життям, своєю вірою, своєю долею.
У своїх книгах Владета Єротич ставить перед своїми читачами низку найважливіших проблем, водночас розмірковуючи про шляхи можливого їх вирішення. Що це за проблеми? По-перше, місце та роль релігії у житті людини. По-друге, зв'язок релігійності людини з її станом психічного здоров'я. По-третє, взаємозв'язок хворої віри та хворої психіки. І по-четверте, можливі шляхи подолання нездорового у вірі та психіці.
Розвиваючи тезу про сутнісний характер людської релігійності, він спирався на досить авторитетну у психології думку Карла Юнга. І треба зауважити, що Карл Юнг у книгах Єротича взагалі є важливим авторитетом. Також у своїх роботах він спирався і на міркування таких відомих дослідників як Мірче Еліаде, Еріх Фромм, Вільям Джеймс, Віктор Франкл та інших.
Владета Єротич автор понад 30 книг, численних статей, лекцій та есе, виданих у Сербії та за кордоном, які представляють плід його багаторічної практики як психіатра та психотерапевта, що ставить його до ряду небагатьох сучасних православних учених у цій галузі.
Особливо вражає у творчості Владети Єротича новаторський погляд, що виявляє нові нюанси та смисли у вікових поняттях, образах та символах. Серед них і поняття homo duplex (двійна людина) Еміля Дюркема.
Книги Володи Єротича є закликом до повернення істинної людяності. Заклик, відправлений без сліду повчального тону, а єдино з любов'ю та розумінням людини та її екзистенційної драми. Подібний благодатний дар мають лише деякі. Цим даром професор Єротич підкорював публіку на своїх публічних лекціях.
