Джон Боулбі (Едвард Джон Мостін Боулбі; 1907 - 1990) - англійський психіатр і психоаналітик, фахівець у галузі психології розвитку, психології сім'ї, психоаналізу та психотерапії, основоположник теорії прихильності.
Джон Боулбі навчався у школі для обдарованих дітей. Вищу освіту здобув у Кембриджському університеті (бакалавр, 1928; магістр, 1932; доктор медицини, 1939). Протягом року Джон Боулбі працював у школі для дітей, які важко виховувалися. У роки Другої світової війни працював військовим психіатром (1940-1945).
З 1946 року працював у Тавістокській клініці, де керував відділом дітей та батьків. Протягом кількох років займався практичною психіатрією та психоаналізом.
Джон Боулбі був секретарем Британського психоаналітичного товариства (1944-1947), виконуючим обов'язки президента Наукового товариства (1956-1961), головою Асоціації дитячої психології та психіатрії (1958-1959), президентом Міжнародної асоціації дитячої психології19 і 6 редколегії журналу "Journal of Child Psychology and Psychiatry", (з 1963). Кавалер Ордену Британської імперії третього класу.
Теоретичні роботи та дослідження Джона Боулбі здійснили переворот у психології 20-ого століття, тому що представили першу природничо і науково підкріплену модель зв'язку дитини та матері.