Книга відомого духовного письменника та місіонера протоієрея Андрія Ткачова - Живе слово – про Біблію, тобто про те, як важливо часто відкривати Писання. Книга складається з розмов деякі обрані його частини.
Сьогодні Біблію відкривають як terra incognita як невідомий материк. Читаючи її, можна прийти у справжнє захоплення від відчуття щастя, що є така книга, і розмовляти про неї з людьми. По дорозі на роботу думати про прочитане, притулившись головою до шибки у трамваї або тролейбусі. На думку автора, чим частіше ми читатимемо великі біблійні історії, тим краще ми зрозуміємо себе і життя навколо.
Дивитись довкола, поки йдеш пішки, прислухатись до того, що кажуть. Яке там тисячоліття на подвір'ї? Чому раптом виявляється, що все, що хвилює всіх нас у всіх життєвих ситуаціях, було описано і вимовлено в цій стародавній книзі? Біблія – книга про наші радощі та біди. Чим частіше ми читатимемо великі біблійні історії, тим краще ми зрозуміємо себе і життя навколо.
Андрій Юрійович Ткачов (нар. 30 грудня 1969 року, Львів) — митрофорний протоієрей, клірик храму святителя Василія Великого в селі Зайцеве Одинцівського району Московської області, проповідник і місіонер, телеведучий.
Зміст книги протоієрея Андрія Ткачова Живе слово. Біблія про наші радості та біди:
Вступне слово
Частина перша. КОРОТКІ РОЗПОВІДІ З БІБЛІЇ
Гріхопадіння
Каїн та Авель
Жертвопринесення Авраама
Про праведного Фінеєса
Винищи гріх із середовища себе
Один епізод із книги Суддів
Ім'я та життя. Далила
Потоп
Частина друга. ДЕЯКІ ПРОРОЧНІ КНИГИ
Ісая, Єремія, Єзекіїль
Книга пророка Ісаії
Книга пророка Єремії
Книга пророка Єзекіїля
Книга пророка Софонії
Частина третя. З ЖИТТЯ ПРОРОКІВ
Боговидець Мойсей
Пророк Єлисей
Пророк Самуїл
Частина четверта. СУЧАСНІСТЬ І БІБЛІЙСЬКІ УРОКИ
Творіння, природа та люди кам'яних джунглів
Людина в раю
Чоловік – навіщо ти тут?
Ангели і демони
Біблійні вимоги до влади
Вогонь, вода та мідні труби
Промисл Божий
Біблійні епіграфи до безсмертних творів
Подивимося довкола, поки йдемо пішки до місця призначення, скажімо, на роботу – яке там тисячоліття на подвір'ї? Прислухаємось, що кажуть. І чи є у цих промовах те, що у Біблії.
Народу сильно почухали за вушком, стверджуючи, що vox populi - це саме vox dei [1], і не інакше. Вловимо голоси деяких інструментів у симфонії народного хору і почуємо:
– Не треба нас лякати
– Не нам треба читати моралі
– Не треба лізти нікому у особисте життя
– Не треба розповідати казки
– Не треба вам займатися політикою
Браво. Творча позиція. Тепер розкладемо партію за пунктами та по поличках.
Найдорожчі місця Старого Завіту є загрозами. Пісня Мойсея у Повторенні Закону, вся книга пророка Єремії плюс його Плач, вибрані псалми, іноді повні прокльонів, добра половина книги Ісаї, всі книги малих пророків.
Загрози Господа Ісуса змушували асоціювати Його особистість саме з грізними пророками. І на запитання Христа: «Кого Мені промовляють люди буті, Сина Людського сущого?» учні назвали саме Єремію та Іллю, що на іконах часто зображується з ножем.
Автор лякаючого Апокаліпсису – апостол кохання Іоанн. Тож «не треба нас лякати», мовляв, лякані ми, це й у його бік голосок. "Не треба нас лякати" - це означає "закрийте Біблію і ніколи її не відкривайте". Це більшовизм, панове. Наймахровіший, бо найпримітивніший.
Мораль, кажіть, не читати. Тобто без моралі обійдемося. Але мораль – це не просто нудна наука. Це моральні висновки з осмисленої повсякденності. Не читати мораль і не писати про мораль, не говорити про мораль вголос – це означає не пропускати повсякденність через совість, а лише через шлунок та через вуха нечуючі та очі невидимі.
Так ми часто живемо, дорогі читачі. Це правда. Каюсь. Але звести цю ганебно тваринну практику в принцип означає визнати, що життя черв'яка - це прямий і простий шлях від рота до ануса, а життя людини - те саме, лише з деякими ускладненнями по дорозі. Ви як хочете, а я не згоден. Вірую і сповідую все, що до образу і подоби, і дарвініст не є. Причому переконано. Мораль потрібно знаходити, записувати, прочитувати вголос та обговорювати у зборах. Чим ми й продовжуватимемо займатися.
Про те, що не треба лізти нікому в особисте життя, скажіть, будь ласка, Іванові Хрестителю. Оскільки якщо її захисники мають рацію, то він даремно був страчений. Не треба було йому чіпати Ірода з його адюльтером та Іродіаду з її статевою та владною ненаситністю. Жив би собі і давав жити іншим, чи не так? Продовжував би їсти в пустелях акрид і дикий мед та віщати піднесені речі народу, жадібному до духовних розваг. Але найбільший із усіх народжених дружинами вважав, що не так треба.
Він мав, щоправда, ту моральну чистоту, яка дозволяла йому взагалі всім говорити жорстку правду, а ми цієї чистоти не маємо. Але відсутність чистоти - це складність, а не принципова заборона. До речі, рознесли ж моральні «таркашки» новину про якийсь годинник по всьому інформаційному простору. Значить, можна. У сенсі – лізти у приватну власність та життя, відповідно.
Щодо казкарів, то вони так само потрібні, як сліпий Гомер із піснею про Іліон та каліки перехожі з псалмами про Єрусалим. Немає без них ні культури, ні літератури. Та й народ без цих носіїв усних скарбів перетворюється на сумнівне населення, на електорат, що носиться за розпродажами, на рослину без глибокого коріння, тобто – на цвіль і лишайник. І якщо є «співак у таборі російських воїнів», то є надія, що військо очолить Суворов.
А якщо військо через плеєри слухає реп, то на перемогу не чекайте. Чекайте чужоземних ґвалтівників на вулицях своїх міст. Тож казка потрібна. Казку треба вивчати у школі під час уроків рідної літератури. Хто такі кельти без бардів? Араби – без «Тисячі та однієї ночі»? Римська література – без Апулея? Ми самі – без трьох богатирів, Снігуроньки та «Золотої рибки»? Почухайте тем'я на дозвіллі та вклоніться казці.
Щодо політики, то політика – це все, що оточує нас, крім природи. Так Аристотель висловлювався, а сперечаються з ним не розумніші за нього. І я не розумніший. Платон розумніший, але його з нами зараз немає. Наважтеся, наприклад, сказати, що великий футбол – це не політика. Вам совість мову зв'яже. Адже там не лише мільйони ротів в одну горлянку «Гол!» кричать. Там ще стільки грошей крутиться! А мільярди поза політикою ніколи не існують. Сперечаємося? Там ще людей купують та продають, як скакунів на східному базарі. Там армії футбольних хуліганів невідомо ким контролюються та невідомо на що здатні.
Отже, якщо ви проти політики, виступите за заборону будь-яких розмов про великий футбол, бо всі ці розмови глибоко політичні, цинічні та корисливі. А якщо ви згодні з тим, що це неможливо, дозвольте і Церкві сказати кілька слів про державотворення, про зовнішню і внутрішню політику, про розподіл доходів, про якість публічної інформації. Коротше, будьте послідовні. Дозволяючи собі говорити про Церкву, що, мовляв, така вона і така, дозвольте їй сказати вам, що просто ви давно на терезах не стояли. А якщо станете на точні ваги, дізнаєтесь, що ви не пір'їнка, а мішок. З картоплею. Так, з картоплею. Так, з картоплею. Не турбуйтеся.
Християни повинні слухати критику, але проповіді не залишати своєю увагою. Задля цього ми лаятимемо тих, хто розслабився, і втішатимемо тих, хто не в міру злякався. Будемо, дорогі читачі, вчитися говорити вченою мовою з тими, у кого розуму палата, але казки розповідатимемо простою та наївною. Яких більшість усюди та скрізь. Ми намагатимемося нагадувати про те, що природні права в суспільстві обмежені мораллю. Тобто випустити неприємний запах - це справа прямої кишки, але зіпсувати повітря в суспільстві - це негарно і "das ist моральне питання". Сподіваюся, я зараз ні в чиє життя не вліз?
Можу філософа Бердяєва аргументом процитувати: «Відсутність хліба в мене є моя життєва проблема. А відсутність хліба у ближнього – моя моральна проблема». Моральні проблеми мають кожен і взагалі всі, і про це треба нагадувати.
Життя, яким воно буде, безпосередньо залежить від якості наших переляків та втіх, від насолоди наших казок та мудрих оцінок політичних реалій. Вона буде або барвиста, як полотна імпресіоністів, або вульгарна і мінімалістична, як пика, намальована на паркані. Тож не треба нам на роток хустку накидати. Краще, як християнин, зі свого рота хустинку зніміть і йдіть до нас на допомогу.
Будемо спочатку Старий Завіт читати. І бажано не в гордій самоті.