- Наявність: Немає в наявності
- Модель: 1251
Книга Наталії Сухініної Жінка у строкатому, яка має підзаголовок «Повість про те, про що не прийнято говорити», порушує дуже важливу та хвору тему — проблему моральної відповідальності кожного з нас перед майбутнім. Як своїм, так і тих, хто поряд.
Жінка в строкатому — це молода жінка, яка заблукала, заплуталася, не має міцних духовних орієнтирів. Саме тому і біда, що стала на шлях...
Автор нагадує нам — не смійте переступати Божі заповіді та Божі закони. Це завжди закінчується гріхом, який, якщо не покаятися, мучитиме, ятритиме совість, отруюватиме благословенне Господом життя.
Наталія Євгенівна Сухініна – журналіст, письменниця, видавець, автор багатьох книг. Наталія Сухініна народилася 1948 року в місті Удомля Калінінградської області. Після закінчення факультету журналістики МДУ працювала у різних періодичних виданнях.
У 1990-х роках вона писала оповідання та нариси для православних періодичних видань: «Православна бесіда», «Російський Дім», «Марфа і Марія». Наталія Сухініна пише у жанрах оповідання, нарису, повісті. В основі її оповідань є реальні історії.
Глава перша
▪ «Ми червоні кавалеристи і про нас...»
▪ Зради не прощаю
▪ Батьківська рада
▪ Знайомство
▪ Хто не ризикує
▪ Незрозумілі ці почуття
Розділ другий
▪ Купе на двох
▪ Будинок з кольоровими сходами
▪ Перший пост
▪ Прощання
Розділ третій
▪ Ненавмисна радість
▪ Я боротимуся
▪ Чи є воля Божа?
▪ Світлий тиждень
▪ У кроковій доступності
▪ Ах, літо червоне
Розділ четвертий
▪ Він мене покликав
▪ Остання зустріч
Розділ п'ятий
▪ Невиправне
▪ Повернення батька
▪ Несподівана поїздка
Розділ шостий
▪ Весілля
▪ Весна
▪ Зустріч з Агнією
▪ Дорога до басейну
▪ Венеція
Хто вчив її танцювати? Коли встигла вона, п'яти від народження, так спритно поводити плечима, граціозно вигинати зап'ястя, зухвало скидати миле смагляве личко в окантовці чорно-смоляних кучериків? А ще мружити свої дитячі очі прищуром досвідченої, зрілої жінки... А ще несамовито трясти подолом строкатої спідниці, курної від ненавмисних доріг?
Танцює по-дитячому азартно, по-жіночому небезпечно. На ходу, у стрімкому повороті, ловлячи схвальні погляди дорослих циганок, що розмалювали зелений косогор яскравими, зухвалими фарбами одягу. Ось і ще одна дівчинка вступає сьогодні на стежку циганської непередбачуваної долі.
Самозабутній її танець - початок дорослого життя. Помилуйся! Дорослій?! Це у п'ять років? Але танцем можна здивувати, можна розжалобити, можна розвеселити. Будь-яке з почуттів - копієчка в смагляву дитячу долоньку. А де чесно зароблена копійка, там уже недитяче життя.