Підручник бакалавра теології з історії Церкви у давньохристиянський та візантійський періоди охоплює перші 15 століть церковної історії – від апостольського часу до падіння Візантійської імперії.
Давньохристиянська та візантійська спадщина має основне значення для Православної Церкви, оскільки саме в ці періоди оформлюються догматичне вчення, корпус церковних канонів, а також найважливіші церковні інституції.
При цьому для адекватного розуміння пам'яток церковного Передання необхідно враховувати історичний контекст їх виникнення, а саме умови існування Церкви в рамках Римської і потім Візантійської імперії, а також у королівствах латинського Заходу.
Особлива увага у підручнику приділяється історії церковної організації, взаєминам церковної та державної влади, розвитку богословської думки, церковним конфліктам, християнській місіонерській діяльності, історії виникнення та становлення чернецтва.
Підручник бакалавра теології з історії Церкви у давньохристиянський та візантійський періоди рекомендований студентам, які навчаються у системі вищої освіти за напрямом підготовки «Теологія».
Автори:
Захаров Георгій Євгенович – кандидат історичних наук, доцент кафедри загальної історії історичного факультету, доцент кафедри нових технологій у гуманітарній освіті, доцент кафедри систематичного богослов'я та патрології богословського факультету Православного Свято-Тихонівського гуманітарного університету.
Ізотова Ольга Миколаївна – кандидат філософських наук, спеціаліст з візантійської філософії, історії Церкви та агіографії. Викладач та науковий співробітник Православного Свято-Тихоновського гуманітарного університету (ПСТГУ). Основна сфера її наукових інтересів пов'язана з історією та богослов'ям Візантії (зокрема, іконопочитанням), а також історією Російської Православної Церкви.
Канаєва Ельга Юріївна – теолог, історик Церкви та викладач. Основна сфера її наукових інтересів охоплює богослов'я, патрологію та візантійську церковну історію. Кандидат наук (захистила дисертацію з богословської спадщини Варлаама Калабрійського). Випускниця Богословського факультету (закінчила аспірантуру та кафедру історії Церкви у Православному Свято-Тихонівському гуманітарному університеті – ПСТГУ). Працювала старшим викладачем у ПСТГУ.
Рецензенти:
протоієрей Олег Давиденко - зав. кав. східно-християнської філології та Східних Церков ПСТГУ, доктор теології, кандидат філософських наук;
Ткачов О.В. - старший викладач кафедр богослов'я та філології МДА;
Єгоров А.Б. - доктор історичних наук, професор кафедри церковної історії СПбДА;
Митрофанов А.Ю. - доктор історичних наук, мистецтв та археології Лувенського Католицького університету (Бельгія), професор кафедри церковної історії СПбДА;
Маркідонів А.В. - кандидат богослов'я, доцент кафедри богослов'я СПбДА;
Циранков Д.А. - Доктор історичних наук, доцент кафедри історії Росії XIX - початку ХХ ст. історичного факультету МДУ; зав. кафедри історії Росії історико-філологічного факультету ПСТГУ
Науковий редактор – А.В. Анашкін, кандидат філологічних наук, заст. декана богословського факультету ПСТГУ з наукової роботи.
Зміст Підручника бакалавра теології з історії Церкви у давньохристиянський та візантійський періоди
Вступ
Про авторів
Глава 1. Церква у донікейський період
1.1. Розвиток церковного устрою в I - початку IV ст.
1.2. Ортодоксія та брехня
1.3. Християнство у римському соціумі
1.4. Церковні конфлікти та розколи донікейського періоду
Глава 2. Церква в пізньоантичному світі (IV - перша половина V ст.)
2.1. Християнізація імперії та виникнення чернецтва
2.2. Аріанські суперечки. 1-й та 2-й вселенські собори
2.3. Міжцерковні відносини межі IV і V ст.
2.4. Початок христологічних суперечок. 3-й та 4-й вселенські собори
Глава 3. Церква в період становлення Візантійського соціуму (середина V-середина IX ст.)
3.1. Церковне життя візантійського сходу та латинського заходу у другій половині V – на початку VI ст.
3.2. Юстиніан великий та 5-й вселенський собор
3.3. Монофелітські суперечки
3.4. Іконоборча криза
Глава 4. Церква в середньо- та пізньовізантійському світі
4.1. Поступова розбіжність сходу та заходу. Час свт. Фотія і велика схизма 1054 року
4.2. Церква в епоху хрестових походів
4.3. Ісіхастські суперечки
4.4. Церква на заході сонця імперії
Додаток
Рекомендована література
Контрольні питання
Відповідно до православного віровчення Церква володіє вічними і невід'ємними властивостями, зафіксованими в Нікео-Константинопольському Символі віри: єдністю, святістю, соборністю (кафоличністю) і апостольністю, проте ці властивості реалізуються в історичному процесі для свого характеру в кожну епоху.
І якщо в перші століття своєї історії християнство сприйняло форми організації та комунікації, властиві античній культурі (істотно їх перетворивши), то зі зміною історичних умов змінилися і форми історичного буття Церкви, але не її фундаментальні властивості. У зв'язку з цим історична пам'ять займає в житті Церкви особливе місце. Вона дозволяє побачити в історичному вирі нерозривне спадкоємство, що завжди і скрізь притаманне Церкві як Тілу Христовому.