Отець Меркурій просто записував у свій щоденник те, що відбувалося у внутрішньому, духовному житті робітників Ісусової молитви і, звичайно, все, з чим доводилося зустрічатися на такому незвичайному та небезпечному за радянських часах шляху найдавнішого аскетичного подвигу.
Насичене небезпеками і подіями життя пустельників, незважаючи на абсолютну достовірність подій, нагадує читачеві пригодницький роман, свого роду робінзонаду, хоча, безумовно, автор, якому зараз уже за сімдесят, зовсім не ставив перед собою подібної мети.
Записки сучасного пустельника - абсолютно особливий жанр духовної літератури. В основу цього не зовсім звичайного твору лягли щоденникові записи сучасного ченця-подвижника, який понад 30 років (з кінця 1950-х і до початку 1990-х років) працював у горах Кавказу.
Отець Меркурій (Попов Михайло; 1919 – 1996) – православний монах, автор спогадів. Вісімнадцятирічним юнаком опинився він у колимських таборах, звільнившись через п'ятнадцять років, незабаром зник у горах Абхазії, де вже наші притулки шукають пустельництва, гнані, як і він сам.
Інок Ново-Афонського Симоно-Кананітського монастиря, пережив закриття обителі, тюремне ув'язнення, камеру смертників та Калимські копальні, повернувся після звільнення на Кавказ і там, у горах, закінчив своє життя пустельником.