Смішні історії про (дивну) вчительку викликають радість і веселу усмішку навіть у невеликих дозах і руйнують стереотипи.
Вчительку з книги Дивні пригоди (не) дивної вчительки – Тамарочку Павлівну, вже люблять 200 учнів, 30 колег, 22 родичі, чоловік-військовий та кішка Мурка.
Її – харизматичну та незвичайну – полюбіть і ви. До книги про пригоди незвичайної вчительки увійшли майже 100 історій, які веселять, дивують, захоплюють та наводять на роздуми.
Розповіді, схожі на анекдоти зі шкільного життя долучають молодших школярів до читання, підліткам нагадують, що школа — це не лише нудні уроки, а й дорослим дають можливість повернутися в золотий час дитинства.
Девіз книги Дивні пригоди (дивної вчительки: Нічого серйозного, тільки гумор...) Читають навіть ті, хто не любить читати.
Ця книга не повчає, а радує. У ній начебто немає нічого серйозного. Але при прочитанні, ви звернете увагу - вона розвиває почуття гумору та почуття любові, які так необхідно для особистісного зростання наших дітей. Так просто переходимо від несерйозного до важливого. А ще короткі розповіді, схожі на анекдоти, легко читаються, тому їх із задоволенням читатимуть навіть ті, хто не любить читати.
Книга Дивні пригоди (не) дивної вчительки руйнує ряд стереотипів і допомагає навчитися бачити в кожній людині насамперед неповторну особистість, а вже потім — професію, соціальний статус, вік, стать, релігію...
Кожна розповідь із цієї збірки дає привід до роздумів і доводить, що стислість — сестра таланту.
Будучи батьками, ми знаємо, що наша маленька дитина майже кожен день стикається зі свідченнями своєї слабкості, незрілості, недосконалості, залежності від вимог, санкцій, сильної позиції та допомоги дорослих людей поряд! Саме тому навіть дуже маленьких дітей так веселить і приваблює, коли дорослий на деякий час відкидає свою «верхню», авторитетну позицію, і раптом стає як дитина, грає чи веде себе по-дитячому, не боїться показати свою вразливість, недосконалість, безпорадність та інше . Це часто психологічно зближує дорослого з дитиною, скорочує внутрішню дистанцію, збільшує довіру, покращує відносини.
Вік дитини: від 6 до 12 років.
Дитячий письменник, поет та журналіст Юрій Володимирович Нікітінський (1970-2023) народився в Ашхабаді.
З 1984 року живе у Києві. Свій перший вірш Юрій Нікітінський написав у одинадцять років. Працював редактором відділу молодіжних проблем у журналі «Однокласник». З 2004 року – у чоловічому журналі «EGO». Потім — у «Timeout», «MAX», а 2008 року повернувся до «EGO» тематичним редактором, а незабаром і головним редактором журналу аж до його закриття 2011 року. Одружений, виховує доньку та сина.
На початку 90-х з'явилися перші публікації творів для дітей. З того часу вірші, оповідання, п'єси та казки Юрія Володимировича Нікітінського виходять у численних журналах України та Росії. Автор понад десять книг для дітей. Відомий написанням і читанням творів для дорослих, особливо циклом сценок «наташки». Учасник фестивалю «Молоді письменники довкола Детгізу».
Нагороджений грамотою Спілки журналістів України (1997), «Персональним відзнаком членів жюрі» конкурсу «Найкраща книга 17 Форуму видавців» (Львів) за книжку «Таємниця викраденого горщика» (2010).
Перші публікації Юрія Нікітінського у журналі «Барвінок» вийшли завдяки класику дитячої української літератури Анатолію Георгійовичу Костецькому, якого можна вважати «хрещеним батьком» Ю.В.Никитинського у дитячій літературі.
А.Г.Костецький написав пізніше післямову у книзі «Останній урок». Був першим серйозним рецензентом творів Юрія, він підштовхнув Юрія Нікітінського до написання чогось більшого, ніж короткі оповідання і віршики. Саме з його подачі і з'явилися на світ дві з трьох історії про пінгвінів, об'єднані згодом у книгу «Обережно! Пінгвіни!».