Симуляція життя, або Реквієм по мрії. Симеон Афонський (Симон Безкровний). Афоризми

З літературної точки зору книга Симеона Афонського Симуляція життя, або Реквієм за мрією найбільше нагадує яскраві та хльосткі есе Честертона, перетинаючи як з його методами парадоксу та алегорії, так і з його проблематикою. І це невипадково!

Неправильно зводити всі твори старця лише до вузько-церковної проблематики лише тому, що він є ченцем. Багатосторонній літературний талант автора перекриває церковну стилістику. Як ми вже помітили, у його творчості зустрічаються різноманітні підходи до тексту: вірші, вказівки на японську поезію, наслідування таджицької поезії, афоризми, прислів'я, притчі, романи, казки, страшні оповідання на кшталт раннього Гоголя і притчі на кшталт Крилова. І ось новий крок: богословське есе, з якого ясно, що письменник має чудовий дар образного асоціативного мислення. Маючи ясну систему поглядів, він відстоює ті цінності, які вважає життєво важливими для людської культури та визначальними засади віри.

Якщо до ченців афонський старець звертається насамперед у класичному жанрі сотень чи повчань. То тут письменник вдається до прийому завуальованих висловлювань:  яскравих алегорій, образних порівнянь, незвичайних антиномій, що вражають метафор: «Розум - це дух, що біжить по лезу часу в лабіринті уявних скорбот», «Покаяння і смирення - це немовби два відра благодаті на коромислі уваги».

У новій книзі Симуляція життя або реквієм по мрії старець Симеон Афонський ще раз повертається до жанру афоризмів чи крилатих висловлювань. Це свідчить про те, що адресатами нової книги є не ченці, а саме миряни.