Ярослав Олексійович Шипов [16.1.1947, Москва] - священик, письменник-прозаїк та громадський діяч. Його проза позбавлена повчальності та моралізаторства, відрізняється розумним і трохи сумним поглядом на життєві негаразди, почуттям співчуття.
Нестандартність і духовна органічність долі отця Ярослава Шипова приваблює до його публікацій дедалі більше читачів. Останні дві його книги показують, наскільки людині важливе тепле і душевне слово, пастирське напуття в житті, співчуття у важкий історичний період, духовна підтримка та увага.
Ярослав Олексійович Шипов народився 16 січня 1947 року у Москві. Його батько та мати – журналісти, учасники Великої Вітчизняної війни. Дитинство та юність Ярослав Шипов провів у Москві, де у 1974 році закінчив творчий семінар С. Залигіна у Літературному інституті ім. А.М.Горького.
У 1976 році в журналі «Сільська молодь» опубліковано перше оповідання Ярослава Шипова. У 1981 році у видавництві «Молода гвардія», що активно друкував авторів-початківців, виходить перша книга Шипова. За неї молодий письменник був удостоєний почесної премії імені А.М.Горького. У 1983 році прийнятий до Спілки письменників СРСР. У ці роки Ярослав Олексійович працює у видавництві «Сучасник» у редакції сучасної російської прози, активно друкується у журналах «Наш сучасник», «Москва», «Підйом», «Російський дім», «Літературне навчання», в газетах «Літературна газета» та «Літературна Росія», у книжкових альманахах, та колективних збірниках.
Наприкінці 1980-х Шипов як пристрасний мисливець і рибалок часто виїжджає з сім'єю в куплену ним хату в Тарнозькому районі Вологодської області. Разом із жителями навколишніх селищ він бере активну участь у реставрації та відкритті першого у тих краях православного храму.
У 1991 році у Вологодській єпархії Ярослав Шипов висвячений у сан священика. Наступні 4 роки він служив у Тарнозькому районі сільським батюшкою. З 1995 року отець Ярослав Шипов служить у Москві Знаменському соборі в Зарядді і Покровському соборі Василя Блаженного на Червоній площі.
Ярослав Шипов є автором двох словників: «Православний енциклопедичний словник» (1998) та «Православний словник» (2000), де розповідається про християнське віровчення, основи православної релігії.
