Автобіографічна книга. Про праці та радощі сімейного життя

Наталія Соколова – дочка відомого духовного письменника Миколи Євграфовича Пестова, дружина священика та мати п'ятьох дітей: трьох синів – служителів Церкви та двох дочок – регентів церковних хорів. Наталія Миколаївна – це письменник та художник, творчість та життя якої були присвячені прославленню Творця.

До читача

ЧАСТИНА I. У БАТЬКІВСЬКОМУ БУДИНКУ

Під дахом Всевишнього

Папа

Загорянка

Мама у в'язниці

Чудо преподобного Серафима

Валентинівка. Батько Ісая

Школа

Відносини в сім'ї між дітьми та батьками

Початок молитви та боротьби

Початок Другої світової війни

Трудфронт

Закінчення школи

Мої студентські роки. Поліграфічний інститут

Пророцтво отця Ісаї

Перші почуття юності

У Гребінці. Знайомство з Володею

Рай на душі

Зимова туга

Друг у втіху

Весна

Гребінське суспільство

Остання зима у Строганівці

За благословенням до старця

Пророцтва отця Митрофана

Моя доля вирішується

Загальна радість

Змова

Прощавай, інституте!

Перед весіллям

День весілля

Після весілля

Перша весна у Гребінці

Перший мій Великдень у Гребінці

ЧАСТИНА ІІ. ВИПРОБУВАННЯ ПРОВІНЦІЄЮ

Негаразди на приході

Батько Василь

Паломництво в Строминь

«Там убояться вони страху, де його немає...»

Початок моїх хвороб

Мрія відокремитися від рідних за тілом

Промисл Божий

На волосок від смерті

Після пологів

Знову вдома

Пожежа на дзвіниці

Хвороба первістка

Чудо святого великомученика Пантелеїмона

Допомога Святителя Миколая

Народження Серафимчика

«Помолись, отче Серафиме!»

Мрія збувається

Мої поневіряння

Звідки прийшли до нас святині

Сон дитини

Чудотворна ікона Богоматері

Почалося самостійне життя

Сила благодаті Преподобного Сергія

Батько Володимир розлучається з Гребньовом

Любочко

Вторинна споруда будинку

ЧАСТИНА ІІІ. ДИТЯЦТВО МАЙБУТНІХ ПАЩИРІВ

Хлопчики починають служити

Серед покійників

За грибами

Проблема з нянею

Школа – горе!

«Якщо за тілом живете, то помрете...». Ми наважуємося на п'яту дитину

«Буду терпіти!»

Племінники

Вітрянка, скарлатина

Різдвяний Божий дар

Силою Ісуса Христа

«Тільки з чистою совістю...»

Спогади із 40-х років

Наталія Іванівна

Дитинство Федюші

Владика Стефан

Музична школа

Сімочка та музика

Перевантаження Сіми

Школа вчила дурити

Боротьба за чистоту дитячої моральності

Перехідний вік

Отець Володимир та діти

Отець Димитрій та отець Василь

За ялинкою

Дід Мороз

Дідусь Микола Євграфович

Пюхтиці

Продовження оповідань матінки Ангелини

Сінокос

Псково-Печерський монастир

ЧАСТИНА IV. ЗНОВУ У СТОЛИЦІ

Останні роки у Гребінці

Клопіт про квартиру

Кооперативна квартира

Владика Пімен

Фіброма

Сім'я Гриші Копійка

В лікарні

Хірург Іван Петрович

Бесіди з євангелістами

Перед операцією

Операція

Після операції

Знов у рідному домі

Знов у Гребінці

Знову хвороби

Перевірка на атеїзм

Золоте весілля батьків

Кончина моєї мами

Переживання за дорослих дітей

Суєта земна

Передчуття

Крадіжка

Слідство у справі про крадіжку

Промисл Божий

Обшук та диво

Справа затяглася на три роки

Суд

Важка обстановка у Гребінці

Пожежа всередині храму

Батько Димитрій Дудко у Гребінці

Останні дні земного життя мого батька

Кончина Миколи Євграфовича

Повернення до живопису

Художники

"І для мене воскресли знову ..."

Священики отець Іван Зайцев, отець Аркадій

«Бунт» у храмі

Молитва про Федя

Гриша

Нові староста та скарбник

Ми печемо просфори

Донос та бажана свобода

Початок розлуки

Прозорливість юродивої

Інсульт

Мої проповіді

Ампутація ноги батюшки

Молоді друзі

Останнє Різдво отця Володимира

Наші розмови вечорами

Кончина отця Володимира

Як Господь відкрив очі дівчині

«Справжні шлюби відбуваються на Небесах»

Післямова

ДОДАТОК I. БАТЬК ПАВОВ ГРУЗІВ

ДОДАТОК II. ВИБРАННИК БОЖИЙ

Хто ж служить у храмі?

Материнське благословення на вступ до семінарії

Під стінами Лаври

Нічні молитви у отця Арсенія

Послух у отця Серапіона

Перша парафія

«Не дає храми закривати, упертий, не підкоряється!»

Висновок

Примітк

Двоповерховий будинок, де протікало моє дитинство, був до революції складом тютюну. 1926 року будинок був перебудований під житлові квартири. Мамі дали від заводу трикімнатну квартиру на першому поверсі, де вони з татом прожили сорок вісім років. Але в 1930 році крило будинку, що виходило на вулицю, зламали, обрізавши будинок у довжину якраз по нашу квартиру. Вийшло так, що замість однієї стіни у нас була тільки дощата перегородка, яка постійно промерзала, хоча мої батьки її ретельно утеплювали килимами.

Мама моя багато клопотала і домоглася того, що стінку засипали шлаком і оббили ще одним шаром дощок. Але цегляні стіни почали розходитися, погрожуючи впасти. Їх зміцнили кам'яними підпірками та стягнули рейками. Перпендикулярно до нашого будиночка виріс величезний восьмиповерховий будинок. З цього часу сонечко заглядало в нашу сиру квартиру лише влітку, години на три на день.

Протипожежної відстані між старим будинком та новобудовою не було, тож нашу квартиру мали знести, а нам дати іншу, у восьмиповерхівці. Мама отримала ордер, але нашу нову квартиру зайняли якісь спритні люди. Мама подавала заяви до міліції, суду, скрізь клопотала, але все безуспішно. Батьки мої вважали це волею Божою, бо в іншій квартирі вони не змогли б проводити таке конспіративне, приховане від світу життя, яке я пам'ятаю у своєму юності.