Маргарет Малер (Margaret Schönberger Mahler) (1897 - 1985) - угорський лікар-психіатр.
Маргарет Малер вважають однією з центральних постатей у становленні науки психоаналізу. В основному дослідницька діяльність Маргарет Малер була спрямована на вивчення здорового розвитку дитини, більшу частину свого життя вона присвятила дитячому психоаналізу та процесу усвідомлення дітьми власного «Я». Вона розробила теорію сепарації-індивідуації у розвитку дитини.
Маргарет Малер народилася 10 травня 1897 року в єврейській родині у невеликому містечку Шопроне на північному заході Угорщини. Дитинство маленької Маргарет і її молодшої сестри видалося важким через часті суперечки їхніх батьків. Однак батько не переставав заохочувати її старання та успіхи в математиці та інших науках. Після закінчення жіночого ліцею, вона вступила до гімназії у Будапешті незважаючи на те, що на той час жінки рідко продовжували освітню діяльність у вищих навчальних закладах. Перебування в Будапешті справило великий вплив на її життя та кар'єру. Вона познайомилася з впливовим угорським психоаналітиком Шандором Ференці, після чого захопилася концепцією несвідомого та поринула у вивчення праць Зігмунда Фрейда.
У вересні 1916 року Маргарет Малер розпочала вивчення історії мистецтв у Будапештському університеті, але у січні 1917 року змінила спеціальність, обравши медицину. Майже відразу вона розпочала медичну підготовку в Мюнхенському університеті, але була змушена піти через наростаючу напруженість по відношенню до євреїв. Навесні 1920 року вона вступила до Йенського університету імені Фрідріха Шиллера, і саме цей навчальний заклад був тим місцем, де Маргарет Малер почала вивчати та усвідомлювати необхідність гри та кохання у розумово та фізично здоровому розвитку немовлят.
У 1922 році Маргарет Малер отримала диплом з відзнакою і поїхала до Відня, щоб отримати ліцензію для заняття лікарською практикою. У Відні, в 1926 році, вона разом з Хеленою Дейч розпочала роботу з дидактичного психоаналізу. Через сім років Маргарет Малер була затверджена як лікар-психоаналітик. Дівчина любила працювати з дітьми, їй подобалося, з якою радістю діти взаємодіяли з нею.
1936 року вона вийшла заміж за Пола Малера. Після приходу до влади нацистів пара переїхала до Великобританії, а потім 1938 року до Сполучених Штатів. Отримавши медичну ліцензію в Нью-Йорку, Малер у своєму підвалі започаткувала приватну практику і почала відновлювати свою клієнтуру.
У 1939 році вона познайомилася з Бенджаміном Споком і після проведення семінару з дитячого психоаналізу в 1940 стала старшим викладачем з цього предмету. Маргарет Малер стала членом Інституту розвитку людського потенціалу, Інституту освіти та Нью-Йоркського психоаналітичного співтовариства. У 1948 році Маргарет працювала над клінічними дослідженнями з доброякісних та злоякісних випадків у захворюваннях дитячого психозу.
У 1950 році Маргарет Малер та Мануель Фюрер заснували Провідний Дитячий центр на Манхеттені. Там вона розробляла модель тристороннього лікування, однією з концепцій якої була участь матері у лікуванні дитини.
Сепарація-індивідуація може розглядатися як психологічне народження немовляти, яке відбувається на той час, коли дитина відокремлюється від матері і починає усвідомлювати власне «Я».
Маргарет Малер роз'яснювала нормальні та аномальні особливості у психології розвитку его(его-психології). У той час, коли психоз і способи його лікування ще не були повністю вивчені психоаналітиками, Маргарет Малер працювала з дітьми, у яких спостерігався.
Її найістотніша робота — «Психологічне народження людського немовляти: симбіоз та індивідуація», написана 1975 року у співавторстві з Фредом Пайном та Ані Бергман.
В 1980 Барнард-коледж на церемонії відкриття присудив Маргарет Малер їх вищу нагороду, медаль за видатні заслуги Барнарда.
Померла Маргарет Малер 2 жовтня 1985 року.
