- Наявність: Є в наявності
- Модель: 1715
Книга Володимира Карагодіна - Любов понад усе - розповідає про духовника Донецької єпархії схіархімандрита Зосима (Сокура; 1944–2002) — засновника двох обителів та Будинку Милосердя, в яких рятуються понад 300 монашествуючих.
Схіархімандрит Зосима (Іван Олексійович Сокур) народився 3 вересня 1944 року у тюремній лікарні села Косолманки (Верхотурський район Свердловської області). Його мама відбувала тим часом термін за «релігійну пропаганду». Батько Івана загинув на фронті у рік його народження. З дитинства Іван мріяв бути священиком. У сім років уже вільно читав церковнослов'янською мовою. У дитинстві йому пощастило часто спілкуватися з духовними чадами, серед яких були і чернечі Іоанна Кронштадтського. Серед них була й тітонька Івана, сестра його матері черниця Антоніна.
Схіархімандрит Зосима згадував: "Зачиняємо всі вікна, двері - подушками, ковдрами і співаємо вечірню, ранок, акафісти, правило - і так цілу ніч".
Схіархімандрит Ілій (Ноздрін), духівник Оптиної Пустелі, порівнював життєвий подвиг отця Зосими (Сокура) зі служінням Оптінських Старців: «У наш лукавий час розбратів, поділів і бісівських лестощів отець Зосима був обраний Промислом Божим служити маяком спасіння для тисяч і тисяч душ, які прагнуть Істини».
На цьому місці явно Божественна присутність
Замість передмови
Вступ: Оповідь про землю Микільську
ДИТИНСТВО ТА ЮНАЦЬКІ РОКИ
Іоанн — благодать Божа
Шкільні роки: отрок-сповідник
Тернистим шляхом до заповітної мрії
Пастир хороший
Створюючи храми душ
У вогні гонінь
СВІТЛИЙ СТАРЕЦЬ Зосима
Настоятель Василівського храму
Микільське - маяк порятунку
Благодатний лікар
Перлини віри
Дім Пресвятої Богородиці
Хресний подвиг о. Зосими
Витерпів до кінця
БЛАЖЕНІ ПОМИРАЮЧІ ПРО ГОСПОДІ
Праведна смерть
Я завжди живий
Епілог
Із заповіту Старця Зосими
ОБИТАЧ БАТЮШКИ Зосими
Великодні дзвони
ЩОБ ВСЕ ОБОВ'ЯЗКО ВРЯТУВАЛИСЯ
Найбільш відомі пророцтва старця Зосими (Сокура) із книг Стрітенського монастиря:
«І відчувати духовним оком треба: Кінець справді наближається... Кінець. Часи антихристові вже ось-ось наближаються. Друк антихристова вже скоро, будуть тяжкі лиха, будуть скоро вже».
«Гнів Божий – війни – наближається стрімко, і нікуди ми не подінемось. Хоч би як ми кричали про світ, як би й те й інше... Ми самі вже гнів Божий наближаємо. На наші глави впаде ця вогненна чаша Божого гніву, біда буде».
«Якби ви бачили кінець своїх дітей, яких ви збираєтеся зачинати, то ніхто не подумав би про це навіть, щоб цього мученика народити, на біле світло пустити. Та на що ж воно потрібне?! Ось такі часи настають. Блаженні ті, які не народжували, і ті соски, які не мали... Буде тяжке тільки життя і тяжке горе зі сльозами та кров'ю буде... Тяжкі часи йдуть».
«І скоро настане час, злочинців буде більше, ніж нас, нормальних ще більш-менш людей».
«Часи важкі, не сподівайтеся на краще. Майбутнє покоління ще гірше: скляні очі все, зброя скрізь. Він може будь-якої хвилини в тебе вистрілити заради забави. Такий час зараз лукавий іде, світ у тяжкому злі лежить. Вже боротьба наближається антихристова і жахливе розбещення і падіння звичаїв у нашого суспільства, що ми й бачимо».
«Яке припущення буде! Буде та сама Гефсиманія, повториться і в нас незабаром, вона вже готується. Зрада Церкви, зрада Батьківщини, зрада всього святого».
«Виженуть автокефалісти, десь Господь дасть притулок. В'язниця на всіх нас чекає. Там поличку вже дадуть якось, та й усе, «від в'язниці та торби ніколи не зрікайся», – так народ каже, ось так».