Карантин. У пошуках розумного життя. Фантастична повість

Олександр Борисович Торік народився 1958 року - священик РПЦ, заштатний клірик Московської єпархії, письменник.

1997 року отець Олександр Торік переніс онкологічну операцію. На початку 2002 року переведений до штату Гребенівської церкви міста Одинцово. Незабаром, згідно з власним проханням, виведено за штат за станом здоров'я. Пенсіонер з інвалідності. Вийшовши за штат, зайнявся літературною працею.

Нині отець Олександр Торік проживає в селі Новосергієве. Одружений, батько трьох дітей. У жовтні 2011 року заснував та очолив православно-місіонерське видавництво «Флавіан-прес». Автор багатьох книг.

- Отче Олександре! Як далеко простягається Любов і милість Божа до людини?

— По всьому всесвіту та за межі нашого земного існування, у просторі Вічності. Інакше, наприклад, безглузді були б наші молитви за померлих, бо яка користь просити Бога про посмертну зміну долі душі людини гріхів і дарування їй блаженного спокою зі святими, якби така можливість не була реальною.

У Священному Переказі чимало прикладів, коли молитвами праведних людей змінювалася доля тих, за кого вони молилися, у Вічності. А зміна долі людини може лише внаслідок зміни стану її душі, під впливом божественної сили благодаті Всесвятого Духа Божого, здатної зробити в людській душі «метаною» — покаяння. — Отже, процес покаяння — «метаної» — перетворення людської душі може тривати й у Вічності?

— Христос відповідав у таких випадках: Ти сказав!