Нова книга ієромонаха Симона (Безкровного) Мистецтво справжнього послуху знову змушує нас поглянути на банальні речі з незвичайного ракурсу.
Багато молодих людей ревно взявшись за духовні подвиги мріють здобути саме невпинну молитву, зовсім забуваючи про послух. Але виявляється, що духовні чесноти пов'язані як ланки одного ланцюга.
І першим щаблем чи основою життя є саме послух. Якщо недооцінювати слухняність, вважаючи його неважливим, то перестрибуючи через сходинку нічого, крім травм, не отримаєш. Але й сама послух - це зовсім не проста чеснота. Це глобальна зміна душі і світу, що стосується основ Буття.
Як пише автор книги Мистецтво істинного послуху ієроманах Симон (Безкровний), Тільки Христос є Світло світу, «Який просвічує всяку людину, що приходить у світ» (Ів. 1: 9).
Людина, приходячи у світ, немовби потрапляє на похилу площину. Світ - це і є похила площина: вгору підніматися важко, вниз легко котитися.
- Чому? Тому що вгорі - Царство Небесне, внизу - темрява непроглядна. Сходження до Царства Небесного вимагає від нас граничних зусиль: «Від днів же Івана Хрестителя дотепер Царство Небесне силою береться, і ті, що вживають зусилля, захоплюють його» (Мт. і: 12).
- Якою ж силою? - Силою послуху Христового.
Питання слухняності - це питання життя та смерті. Послух - це життя, а непослух - смерть. Чому? Тому що слухняність - є відмова від свого егоїзму, і така відмова призводить до життя вічного, а непослух - це вкорінення у власному егоїзмі аж до відмови від Царства Небесного.Послух - це досконала христоподібність, а непослух - те саме, що й богоборство.
Ті, хто живе світом - є миряни, а зрікся ж нього - суть ченці. І ті, й інші – рівні між собою, коли живуть духом цього світу. Чому миряни люблять світ? - Бо люблять свавілля. Чому бажаючі чернецтва зрікаються світу? Тому що прагнуть слухати Бога і слухатися Його наказів. Що ж таке свавілля? «Житіє», повне мирських насолод. Що таке послух? Неухильне дотримання волі Божої. Тому справжні ченці – сіль землі, що захищає світ від морального розкладання.
Монах Симеон Афонський (ієромонах Симон Безкровний) розпочав свій чернечий шлях у Свято-Троїцькій Сергієвій Лаврі під опікою старця – архімандрита Кирила (Павлова). Довгий час трудився на Кавказі, в Абхазії.
Писав отець Симон все життя, але видавати книжки став лише порівняно недавно, 2008 року. В даний час трудиться в одному зі скитів Російського на Афоні Монастиря вмч. Пантелеїмону.
Зміст ієромонаха Симона (Безкровного) Мистецтво істинного послуху
Світло світу – послух Христовий
Щаблі слухняності
Втіхи слухняності
Як послушник бореться з помислами
Твердження в Істині
Послух – це найвища духовна практика
Свобода від пристрастей
Послух - шлях святості
Незвичайна історія одного послушника