Ісихазм для сучасників. За творіннями святих отців. Монах Симеон Афонський

На велику значимість для чернечих богонатхненних глав прп. Калліста Ангелікуда або Катафіогіта, які не увійшли до російського перекладу Добротолюбства, виконаний Свт. Феофаном Затворником, вказав мені 1999 року монах Лазар з Російського на Афоні монастиря св. Великомученика Пантелеймона. Він же й подарував мені слов'янський текст Добротолюбства, надрукований з перекладу, зробленого Старцем Паїсієм Величковським.

Коли мені вдалося ознайомитися зі слов'янським перекладом глави «Про Божественне єднання та споглядальне життя», прп. Каліст Ангелікуд став одним із моїх улюблених духовних авторів, за яким пішло знайомство з перекладами праць Свт. Діонісія Ареопагіту та прп. Максима Сповідника.

Після багатьох років відокремленого життя на Кавказі та практики Ісусової молитви, мені все ще не було достатньо ясно подальший напрямок духовних пошуків. Завдяки мудрій чернечій пораді, ісихазм, як унікальний напрямок у глибини духовного життя, відкрився моєму серцю.

З появою відмінних перекладів російською мовою маловідомих творінь святих отців-ісихастів у книзі «Шлях до священної безмовності», «Візантійські ісихасткі тексти», за загальною редакцією О.Г. Дунаєва, «Твори Свт. Діонісія Ареопагіта з тлумаченнями пр. Максима Сповідника» в пров. Г.М. Прохорова, духовна практика постала більш цілісною та ясною.

Уникаючи безлічі складних мовних оборотів і поетичних порівнянь, властивих грецькій ісихасткій традиції, мені здалося не зайвим скласти для себе і для близьких деяку вибірку або викладення основних положень ісихазму, практично необхідних для споглядального життя.

Приношу сердечну подяку всім перекладачам цієї глибокої духовної спадщини, яка дала нашому поколінню чернецтва можливість практично засвоїти не тільки молитовне діяння, але й з усілякою смиренністю приступити хоча б до підніжжя найвищих духовних вершин – обожнення та споглядального життя у спасінні душі благодаттю Господа Ісуса.

Монах Симеон Афонський