Епос про Гільгамеша «Про все, що бачив» зі слів заклинача Сінлікіуннінні. З коментарями, зображеннями та поясненнями

Окремі шумерські оповіді про Гільгамеш були зібрані і ретельно оброблені в аккадському епосі. Збереглося три версії великої епічної поеми. Найдавнішою є Старовавилонська версія, від якої збереглися фрагменти п'яти таблиць — другої, третьої, четвертої, п'ятої та десятої знаменитої таблиці Мейснера, що зберігається в Британському музеї.

Вони датуються XVIII-XVII ст. до зв. е., але, очевидно, текст перегукується з останньої третини III тис. до зв. е. Знайдено також досить багато фрагментів, що належать до другої половини ІІ тис. до н. е. Ця пізніша, так звана Периферійна версія, була поширена на всьому Близькому Сході.

На території Шумера виявлено таблицю з Ура, яка розповідає про хворобу Енкіду. У Північній Сирії, в Емарі, розкопано бібліотеку XIII ст. до зв. е., що містить четверту та шосту таблиці Периферійної версії.

У Мегіддо (поблизу Хайфи) знайдено уривок XIV ст. до зв. е.., що описує сон Енкіду та його розмову з Гільгамешем. В архіві Хетського царства з Богазкеї (бл. 1400 до н. е.) відкрито багато фрагментів цієї поеми, а також переклад усієї Периферійної версії на хетську та хурритську мови.

При розкопках біля царства Урарту виявлено три фрагменти поеми в эламском перекладі, датовані VIII в. до зв. е.

Найбільш повна та остаточна версія епосу про Гільгамеш названа Ніневійською версією на ім'я міста, де в бібліотеці ассірійського царя Ашшурбанапала (VII ст. до н. е.) було знайдено близько десяти екземплярів поеми, що складається з одинадцяти таблиць. Вважається, що цю версію було складено вченим “заклинателем” Сінліківнінні, який відредагував Старовавілонську версію, здійснивши заміни деяких слів і виразів.

Наприкінці VIII ст. до зв. е. ассірійський переписувач текстів Набузукупкен додав до Ніневійської версії дванадцяту таблицю, що розповідає про пригоди Енкіду в нижньому світі.

Вона є дослівним перекладом з шумерської мови другої частини міфу «Гільгемеш, Енкіду та нижній світ» і композиційно з поемою не пов'язана, хоч і продовжує тему пошуку безсмертя.

Поема «Про все, що бачило...» («Епос про Гільгамеша») публікується в перекладі І. М. Дьяконова. Текст розбитий на частини відповідно до глиняних табличок, знайдених при розкопках бібліотеки Ашшурбанапала в Ніневії.